Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
— Я би хотів поговорити про вашу племінницю, бароне.
— Слухаю вас.
— Вам, напевно відомо, що Ґвен потрапила в біду.
— Так, відомо. Я мав з цього приводу неофіційну розмову з новим Верховним координатором тієї організації, де ви донедавна служили. І дослужилися, здається.
Колишній адмірал ніяк не відреагував на згадку про свою скандальну відставку. Він сказав:
— Я не думаю, бароне, що Верховний координатор Амрітіз обіцяв вам, що врятує Ґвен.
— Ні, не обіцяв. На жаль… — барон зробив паузу. Потім додав:
— Він, до речі, натякнув, що саме ви, Маккослібе, несете відповідальність за те, що моя небога потрапила до рук авантюристки Шайнар.
— Я не знімаю з себе відповідальності. І хочу виправити свою помилку. Я можу врятувати Ґвен.
— У який такий спосіб?
— Я готовий особисто очолити і частково фінансувати рятувальну експедицію на Фаренго.
— Наскільки мені відомо, новий імператор, спільно з піфійками, вже відправив туди військовий корабель.
— Його екіпаж отримав завдання. Дуже конкретне і чітке завдання, яке стосується бунтівників на чолі з Шайнар. Вони не отримали розпорядження рятувати Ґвен.
— Не факт. Окрім того, мене інформували, що Фаренго тепер в офіційному переліку заборонених планет. Нас туди просто не пустять.
— Це офіційна заява Амрітіза?
— Ні. Верховний координатор не робив жодних заяв, Маккослібе. Про статус планети мені відомо з моїх особистих джерел. Усі пріоритети щодо Фаренго тепер передані Святим Матерям Піфії. А вони наклали повну заборону на відвідування Темного Агрегату Оріона… До речі, а як розуміти оце ваше «частково фінансувати»?
— Ви — глава могутнього клану, бароне…
— Ага. Отже, ви вважаєте, що саме я і мій клан повинні оплачувати ваші, як ви кажете, «помилки».
— Я винайду спосіб компенсувати ваші втрати.
— Переліт до Фаренго обійдеться у сотні мільйонів…
— У вашого клану є кораблі відповідного класу. А паливо, пілоти та програмне забезпечення — мої проблеми.
— А можлива втрата корабля — моя проблема? Так? Плюс межове незадоволення піфійок і Теслена. Ні, це занадто навіть для Веїв. Нас зітруть на порох.
— Хіба Ґвен не варта того, щоб ризикнути заради неї?
— Вам не здається, Маккослібе, що ви переходите межі дозволеного? — барон піднявся, даючи зрозуміти, що авдієнція закінчена. — Вас проведуть.
Колишній адмірал також підвівся. На його обличчі означилася похмура впертість. Це був рішучий момент, від якого залежало все. Маккосліб промовив, вкладаючи до інтонації і твердість, і погрозу:
— Ви вже перейшли ці межі, бароне.
— Що ви маєте на увазі?
— Готуючись офіційно оформити стосунки з вашою племінницею, шановний Малко, я півроку тому не розпочав офіційного розслідування щодо інформації про ваші контрабандні афери з генетичними матеріалами. Потурбувався, так би мовити, про долю майбутнього родича. Але якщо ваш клан уже відрікся від Ґвен…
— Ви погрожуєте?
— Саме так. Я вам погрожую. Мені немає чого втрачати, бароне. Якщо ви мене вб'єте або відмовитеся допомогти Ґвен, інформація опиниться в Амрітіза негайно. Інформація досить різноманітна — і про Арпікран, і про Альфу також. Теслен буде радий. Не те слово — він буде щасливий, бароне. Йому зараз для демонстрації твердості й непідкупності нової влади дуже потрібні цапи-відбувайли. Не просто потрібні, а необхідні. Як повітря. А кілька викритих аристократів-контрабандистів зроблять Теслена героєм Імперії. І всі вісімдесят п'ять населених світів стоячи аплодуватимуть імператору Еарланові Третьому, Переможцеві мафіозних баронів. Жодні зв'язки клану Веїв в Імператорській Раді і в Сенаті вас не врятують, Малко. Ви і ваші брати станете взірцево-показовими цапами. Галактичними цапищами. І заплатите за всіма рахунками. І за себе, рідних, і за всю скорботу, в Імперії сущу. Я ж професіонал, Малко, я все передбачив. Не майте в тому ані найменшого сумніву.
Барон Вей знову опустився в крісло, Маккосліб узяв з нього приклад. Дивно, але йому здалося, що крісло під ним стало зручнішим і глибшим. Цієї миті на порозі кімнати з'явилися охоронці. Барон відіслав їх поглядом.
— Знаєте, Маккослібе, — глава клану Вей дивився на колишнього адмірала з неприхованою неприязню. — Я вам от що скажу: ні на що потім не сподівайтеся. Ні на що. Веї шантажу ніколи нікому не вибачали, не вибачають і не вибачатимуть у майбутньому. Навіть родичам.