Пісня Соломона

Четвертий роман письменниці «Смоляне опудалко» (Tar Baby), був видрукуваний у 1981 р. Дія в ньому відбувається то на Карибських островах, то в Нью-Йорку, то у Флориді. Блискуча чорна «моделька» з сорбоннською освітою і чорний юнак, які відмовляються від стандартів життя американського середнього класу, знаходяться в центрі цього твору, в якому йдеться про взаємини чоловіків і жінок, білих і чорних в умовах сучасної цивілізації, і подається ще один варіант афроамериканської жіночої долі.

Тоні Моррісон визначає свої перші романи як «еволюційні». Якщо «Найблакитніші очі» — афроамериканське дитинство, то «Сула» — афроамериканська жіночність, а «Смоляне опудалко» — взаємини між громадою і культурною ідентичністю персонали.

«Улюблена» (Beloved, 1987) приносить мисткині справжню славу: спочатку Пулітцерівську, а потім Нобелівську премії. В рішенні Нобелівського комітету (1993) сказано, що нагороджується автор «який в романах, що відзначаються силою образного бачення та поетичною вагомістю вияскравив сутнісний аспект американської реальности». Дія роману «Улюблена» відбувається невдовзі після Громадянської війни — 1873 рік — на околиці маленького містечка Цинцинатті в штаті Огайо, де живе героїня цього твору Сеті зі своєю дочкою Денвер. А ще всі знають, що в їхньому домі оселився привид. Щоправда, він не завдає багато клопоту, бо це ж привид дитини, тієї самої, що її, дворічну, Сеті вбила своїми руками колись, ще за часів рабства. Тоді вона з трьома дітьми й вагітна втекла від жорстокого хазяїна, чиї молоді родичі зґвалтували її, видоїли її, матір-годувальницю, як корову, та ще й побили так, що на все життя на її спині залишився слід, нібито на ній виросло вишневе деревце зі стовбуром і молодим листячком... У дорозі, а точніше, на річці, і за допомогою дивної білої дівчинки, яка йшла з Денверу до Бостону аби купити собі вимріяного оксамиту, Сеті народила ще одне дитя. І чудом дісталася через річку Огайо, що відділяла штати вільні і невільні, до того самого маленького містечка Цинцинатті, де жила її свекруха, викуплена з неволі сином-рабом. І саме тут через місяць Сеті знайшли та схопили хазяї. Саме тоді, майже втративши розум, від нелюдського страху, що повернуть до рабства не тільки її, але і її дітей, тобто те, єдине, що їй належить, що вона сама народила-витворила, Сеті майже інстинктивно намагається знищити найдорожче. Вона вбиває дворічну дівчинку (інших не встигає) не від злоби, не від ненависти — від любови...