Версола. Книга 2. Мисливець 04M
- Автор: Залевский Сергей
- Серия: Версола #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийне видавництвоСтрельбицкого
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Версола. Книга 2. Мисливець 04M». Краткое содержание книги:
— Ном, досить довбешкою вертіти, у нас інше завдання. Хочеш, щоб тебе якийсь хижак розгледів і зацікавився твоєю поживною цінністю? Врахуй, я не маю бажання ставати їжею і рятувати тебе не збираюся. Ідіот, ти що глухий? — розсердився Зак, коли його напарник абсолютно проігнорував його слова і щось пробурмотів, втупившись кудись в темряву.
— Та заткнися ти, Зак — огризнувся молодий мисливець — я, здається, побачив всюдихід, бери свою рушницю і сам перевір, це трохи в с…
Договорити Номас не встиг — два лазерних променя перетнулися на його голові, і тіло судорожно сіпнулося: приціл випав з його рук і впав кудись вниз, а голова безвільно уперлася в захисний щиток — партнер більше не подавав ознак життя. Хоч все сталося і швидко, але Зак зміг зреагувати і зрозумів, що мисливці в межах чутливості прицілу — не більше чотирьох сотень метрів. Вирішивши не висовуватися і ставати другою жертвою, просунув свою рушницю в оглядову шпару і став видивлятися супротивника — краєм ока встиг помітити напрям, з якого прийшли два промені — всюдихід цих гадів був правіше. Знайшов мішень швидко і відразу вистрілив: поспішив, бажання докінчити хоч одного з них зіграло погану службу снайперові — голка потрапила в захисний щиток зовсім поряд з плямою голови чийогось тіла. Там відразу зреагували, пірнувши за захист, а Зак тільки від злості кусав губи — так ганебно лопухнутися…. соромно для людини з його стажем і досвідом. Видивляючись в темряві дах ворожого всюдихода, він послав туди ще пару гостинців, але потрапили вони кудись або ні, він не знав — стріляв просто із злості, адже якби допоміг в спостереженні напарникові, той був би зараз живий,… а тепер їх залишилося всього троє. Того крикуна-панікера прибили ще учора — вже дуже сильно він хотів домовитися з переслідувачами за викуп — четверо з команди, що залишилися тоді, вирішили не залишати за спиною потенційного зрадника. Усім було зрозуміло, що ця дуель закінчиться на користь однієї сторони — той, хто її програє, залишиться в савані навіки. Деякий час йому вдавалося спостерігати машину ворогів — ті почали рухатися, але незабаром об'єкт розчинився в ночі, вийшовши за межі чутливості прицілу.
— Суки! — тихо лаявся Зак — куди поїхали, тварюки, ми ще не закінчили! Що ви там знову надумали, гади?
Оскільки ці самі «суки і тварюки» не збиралися розмовляти з хлопцем, то незабаром трохи заспокоївся і подивився на убитого напарника — той все також висів головою на щитку, неприродно зігнувши шию. Тут Зак зрозумів, що залишився один в цьому всюдиході — друга двійка зараз ще спала — до закінчення його вахти було ще двадцять хвилин, і слід було подумати, що робити з трупом Номаса. Роздуми були недовгими — відкинув щиток і зіштовхнув тіло вниз, вирішивши завтра (вірніше вже сьогодні), коли розвидниться, поховати приятеля разом з тим панікером, якого вони придушили учора увечері. Трохи зусиль, і мертвий напарник полетів вниз, громіздко шльопнувшись об землю. Зняв приціл з рушниці і подивився вниз, оцінюючи виконану роботу,… і наштовхнувся на чиюсь огидливу голову, яка уважно дивилася на нього. Зак відчув, що хтось ніжно зве його вниз, де тепло, затишно і чекає старий друг, якому там самотньо: приціл випав з руки, тіло немов паралізувало, але мозок відчайдушно намагався ще пару секунд чинити опір зовнішній дії — правда, безуспішно. А потім чоловік зробив пару рухів і звалився з даху вниз — прямо в пащу якійсь тварині — пролунав нестямний крик болю і жаху, а потім осоружні булькаючі звуки, що супроводжуються хрускотом кісток і плоті, яке розривається. Задоволене бурчання тварини, що отримала смачну, соковиту їжу було підтримано другим таким же риком, але трохи тихіше — пара нічних мисливців отримала два шматки свіжого м'яса і зайнялася трапезою прямо тут, біля всюдихода.
…Оллі пробував викликати другий всюдихід, коли прокинувся, але лише мовчання було йому у відповідь — це йому не сподобалося, і він повідомив підозрілу новину напарникові.
— Слухай, Чарч, схоже, що ми залишилися одні — напружено видавив з себе хлопець — не відгукуються, спробуй ти ще, може більше повезе. І там знизу щось є,… я чув виразно якусь тварину,… і пахне там… смертю, я туди вгору не полізу!