Версола. Книга 2. Мисливець 04M
- Автор: Залевский Сергей
- Серия: Версола #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийне видавництвоСтрельбицкого
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Версола. Книга 2. Мисливець 04M». Краткое содержание книги:
— Друге, я ж тобі пояснював — кому воно тут потрібно?
— Зрозуміло — кивнув наш герой — зробимо невелику дугу, щоб не їхати по прямій, може пощастить щось розгледіти раніше них.
…- Нікого там немає — заявив Віктор після сорока хвилин роздивляння в приціл — дуже сумнівно, щоб хтось з них виліз в таку пору доби, це адже потрібно себе переламати психологічно. От як я собі це представляю: ти живеш на планеті декілька років, навколо тебе усі твердять, що вночі ні за яких обставин не можна виходити на відкритий простір, ну, за винятком простору житлових селищ усередині периметра. А тут раптом тобі в якийсь момент говорять зовсім протилежне — вилазь назовні і сиди там, інакше тобі кінець — сумнівно усе це. Швидше за все, сидять усередині і слухають — раптом ми не розрахуємо і стукнемося об їх корпус, або ще якось себе виявимо — ось тоді і зрозуміють, що можна лізти назовні, раз ми вже там. Хоча адже можна і з яким-небудь нічним мешканцем сплутати і вискочити прямо йому на обід,… чи на вечерю, без різниці.
— Не може такого бути, щоб п'ять дорослих мужиків не прийняли ніяких заходів проти нас — заперечив Волш, що лежав поруч і також розглядав обидва всюдиходи в нічний приціл. Не повірю…. дупою відчуваю, що нас там чекають.
— Яка у тебе чутлива дупа, партнер, що ж ти раніше про неї не заїкався ніколи — я прямо дико зацікавився, а-ха-ха-ха — двоє мисливців давилися сміхом, прикривши роти руками — все-таки положення і час було зараз ризиковане для веселощів.
— О! Я, здається, щось бачив! — збуджено зашептав Волш — я був правий, біс візьми — нас чекають, на даху хтось є, лежать за піднятим щитком і чекають… щурі! Пропоную ще повалятися тут — може ще хтось вилізе, і спробуємо зняти його…. О! Дивися, знову чиясь голова…. стріляй, Вік, стріляй!
Партнери одночасно вцілили чийсь силует — один з месників необдумано виставив голову і тут же отримав в неї два лазерні імпульси — хлопці працювали з енергетичними рушницями, не бажаючи піднімати шум.
— Мінус один — прошепотів мисливець і тут же відчув, як їх щиток задзвенів від попадання ворожих пострілів зовсім поряд з ним.
- Їх там навіть двоє! — здивувався Волш — другий майже потрапив в тебе.
— Майже не вважається, хе-хе,… проте тут нам більше робити нічого — погодився напарник — стрілець нам тепер не дасть підняти голову, а зараз ще когось покличе — тоді взагалі без варіантів. Пропоную повзти вниз і забратися чимдалі — ці організми тепер точно не заснуть до ранку, шансів підібратися мало.
— На даху — так, тут нам більше робити нічого — погодився партнер — проте і від'їжджати просто так, сенсу немає. Нас помітили, попрацювати диверсантами сьогодні не вийде, але можемо нахабно під'їхати до них впритул трохи пізніше і стояти там до ранку, а уранці розібратися з іншими. Їх залишилося четверо у кращому разі, по два на кожного — тягнути далі не бачу сенсу, у нас перевага — ми можемо вийти зі всюдихода прямо зараз, тільки зробимо круг більше, щоб вони нас втратили із виду. Зараз у них паніка — втратили ще одного, і швидше за все теж пішли з даху, як і ми — самий час, партнер.
— Значить діємо нахабно і рішуче? — замислився Віктор, дивлячись в скло кабіни — пан або пропав? Ну що ж, давай, партнер!
…Зак коротав час на даху разом з Номасом — хлопця узяли у бригаду всього півроку тому, але показав він себе добре. Перший переляк від відчуття ночі навколо себе і очікування моментальної смерті зійшли нанівець поступово, і зараз обоє вартових просто тихо лежали і дивилися в зоряне небо, іноді перекидаючись порожніми фразами. Обоє намагалися не заснути і не пропустити звук двигуна — завдання дивитися в темряву не стояло, все одно нічого не видно — Зак пару разів оглянув місцевість навколо всюдихода через приціл нічника, але нічого схожого на всюдихід не виявив. Це була його друга зміна в цю ніч — першу ледве висидів в страху від різних звуків, але показувати свою слабкість новачкові не вирішився — один раз покажеш слабке місце, і більше тебе поважати перестануть. Кілька разів йому попалися в приціл якісь істоти…. чи їх частини тіл,… які серйозно подіяли на психіку хлопця — такі форми він собі не міг навіть представити уві сні. Від ірраціонального бажання, що раптово накотило, забитися у всюдихід негайно, утримав тільки спогад про тих двох мисливців — якщо вони можуть вночі навіть якось ходити там, то вже і він зможе посидіти тут, на даху. Його напарник виявився занадто енергійним і діяльним: увесь час намагався щось розглянути в темряві, йому увесь час здавалося, що він там щось чує — Заку навіть пару разів довелося поступитися і дати свій нічник тому покористуватися. Рушницю при цьому він розсудливо ставив на запобіжник і розряджав: хіба мало що цьому молодому прийде в голову — візьме і стрельне здуру, а він був твердо упевнений, що вночі потрібно сидіти тихо і смирно. На другому чергуванні цей комік ще більше розхрабрився, навіть випросив у Оллі другий нічний приціл і половину зміни щось намагався видивлятися там, час від часу тихо лаючись від побаченого.