Картковий будинок
- Автор: Доббс Майкл
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавнича група КМ-БУКС
- ISBN: 978-617-7409-47-1
- Переводчик: Борис Превир
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Картковий будинок». Краткое содержание книги:
Всередині будівлі Чарльз Колінґридж поступово напивався дедалі більше. Один зі старших членів партії завів його до кабінету голови, де було зручне крісло, в якому він міг посидіти під портретом свого брата, і якимось чином Чарлі знайшов там пляшку. На його обличчі проступили судини, воно вкрилося потом, очі були мокрі й налиті кров’ю.
— Хороший чолов’яга, брат Гел. Чудовий прем’єр-міністр,— белькотів він.
Він став повторювати знайому сімейну історію, і в його мові проступила п’яна шепелявість.
— Він міг перейняти родинний бізнес, знаєте, збудувати одну з найкращих компаній у країні, та йому завжди була більше до вподоби політика. Та й, скажу я вам, виготовляти обладнання для ванних — це також не моє, але батько був щасливий. А знаєте, що цей клятий мотлох зараз імпортують з Польщі? Чи то з Румунії?..
Він перервав свій монолог, перекинувши залишки віскі зі склянки собі на штани. У сум’ятті перепрошень голова партії, лорд Вільямс, скористався нагодою відійти за межі зони досяжності. Його мудрі старі очі нічого не виказували, та він обурювався, що має бути гостинним з братом прем’єр-міністра. Чарлі Колінґридж непоганий, нічого такого, та він слабак, який завше перетворювався на чортову прикрість, а Вільямс любив, щоб усі ходили як по струнці. Однак старий апаратчик був досвідченим навігатором і знав, що мало толку в спробах викинути адміралового брата за борт. Він вже якось спробував підняти це питання безпосередньо з прем’єр-міністром, намагався обговорити дедалі гучніші чутки й усе більш ниці згадки про його брата у світських хроніках. Як один з небагатьох людей, які стали визначними мореплавцями ще у дотетчерівські часи, він мав не тільки право це зробити, а й обов’язок. Проте все було дарма.
— Половину свого часу я поливаю кров, така моя робота,— заявив прем’єр-міністр.— Тож, будь ласка, не просіть мене пролити ще й братову.
Прем’єр-міністр заприсягся переконати Чарлі стежити за своєю поведінкою, ба навіть він сам стежитиме за поведінкою Чарлі, та, звісно ж, він ніколи не мав часу з ним няньчитися. Та й він знав, що Чарлі пообіцяє робити будь-що, навіть коли не зможе цього зробити. Генрі не моралізував і не сердився: він знав, що деякі члени родини завжди потерпатимуть від тиску політики. Частково у цьому була і його провина. Вільямс також це розумів, адже хіба він не пройшов через три шлюби, відколи вперше з’явився у Вестмінстері близько сорока років тому? Побічної шкоди завжди було вдосталь: політика лишала болісний слід і своїм плином терзала родини. Вільямс подивився, як Колінґридж пошкандибав геть з кімнати, й на нього накотила печаль, та він швидко задушив її. Емоції — не та основа, на якій будується партія.
Майкл Семюел, міністр охорони навколишнього середовища й один з нових і найтелегенічніших членів Кабінету, прийшов привітати старого служаку. Він годився голові в сини і був кимсь на кшталт його протеже. Саме Вільямс підсадив його на слизьку міністерську жердину, коли, ще молодим членом парламенту й за рекомендацією Вільямса його зробили особистим парламентським секретарем міністра. Це була найубогіша з парламентських посад, неоплачувана робота прислужника для старшого міністра — принеси, подай, не скаржся й не став питань — якості, вироблені, щоб вражати прем’єр-міністрів, коли ті обирають кандидатів на підвищення. Вільямсова допомога дала іскру яскравому підйому Семюела по міністерських рангах, і двоє чоловіків залишилися добрими друзями.
— Якісь проблеми, Теді? — поцікавився Семюел.
— Прем’єр-міністр може обирати собі друзів і Кабінет,— зітхнув старий,— але тільки не родичів.
— А ще тільки ми в праві обирати, з ким спати.
Семюел кивнув у бік дверей. Саме увійшов Уркгарт із дружиною, повернувшись зі свого округу. Погляд Семюела був холодний. Йому не подобався Уркгарт, який не підтримував його підвищення до Кабінету і кілька разів описував Семюела як «нового Дизраелі[15], занадто гарного й занадто розумного, щоб бути таким хорошим».
Маска традиційного й досі живого антисемітизму іноді проступала дуже чітко, але Вільямс якось дав вправному молодому законнику гарну пораду: «Френсис мав рацію,— сказав він.— Не будь надто розумним і надто успішним. Не будь надто ліберальним у соціальних питаннях і надто помітним у фінансових».
15
Бенджамін Дизраелі (1804-1881) — англійський політик, двічі прем’єр-міністр (1868, 1874-1880).