Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України
- Автор: Садовничая Виктория Викторовна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-7892-2, 978-966-14-7893-9
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України». Краткое содержание книги:
• Велика Вітчизняна війна 1941–1945 рр. точилася переважно на території України. Фашисти руйнували міста і села, виявляли небувалу жорстокість стосовно місцевих жителів – старих, жінок, дітей, – піддавали їх тортурам, знущалися над ними, масово знищували або вивозили у концентраційні табори і на примусові роботи до Німеччини.
• Українська Республіка дала радянській армії й флоту понад 7 млн воїнів. Кожен другий із них поліг на фронтах, а кожен другий із тих, хто залишився живим, повернувся додому інвалідом. За кількістю вдостоєних звання Героя Радянського Союзу та інших бойових нагород українцям і вихідцям із України належить друге місце з-поміж інших народів СРСР. Саме наші співвітчизники очолювали більшість із 15 фронтів, належали до штату радянських полководців та воєначальників.
• Великої вітчизняної війни стало, за різними відомостіями, 8–10 млн жителів України. Демографічні втрати (убиті під час масових розстрілів, померлі від хвороб і голоду, евакуйовані, емігранти, ненароджені) становлять понад 14 млн осіб. У 1941 р. кількість населення України становила 41,5 млн осіб, а в 1945 р. – тільки 27,4 млн осіб. На руїни перетворилися 720 українських міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких, за неповними даними, 259 було спалено вщент.
• Трагічні часи пережили українці, які мешкали на Лемківщині, Надсянні, Підляшші, Холмщині. Після Другої світової війни Йосип Сталін віддав ці землі під владу Польщі, не зважаючи на думку місцевих жителів. Уже з 1944 р. почалося примусове переселення українців із цих земель на схід – до УРСР. Протягом 1945–1946 pp. мало не півмільйона людей втратили земельні наділи та майно й були насильно перевезені до Радянського Союзу.
• Щоб припинити геноцид, особливо з боку поляків, які в той час вбили понад 10 000 українців, котрі відмовлялися покидати рідні землі, кількатисячний загін Української повстанської армії (УПА-Захід) перейшов річку Сян. Спроби польських регулярних військ ліквідувати повстанський рух, що його підтримувало місцеве населення, провалилися. Не допомогли польським жовнірам навіть вояки К. Сверчевського – генерала Червоної армії, одного з організаторів польських військових формувань на території СРСР. Українці розгромили карателів, у сутичці загинув і сам генерал. Тоді уряди трьох комуністичних держав – СРСР (Союз Радянських Соціалістичних Республік), ПНР (Польська Народна Республіка) і ЧССР (Чехословацька Соціалістична Республіка) – уклали договір про спільні дії проти УПА. З допомогою органів держбезпеки уряд Польщі розробив у 1947 р. операцію «Вісла». Спираючись на загони НКВС, тридцятитисячне польське військо стерло з лиця землі всі населені пункти Лемківщини. 150 000 українців було переселено до західних воєводств Польщі, на колишні німецькі землі. Щоб остаточно сполонізувати лемків, їх розселяли по дві-три сім’ї в кожному польському селі. Частини УПА-Захід були розгромлені в нерівних боях. Урятуватися змогли лише окремі загони: одні подалися в УРСР, інші – до Західної Німеччини й Австрії, де були знищені рейдами військових формувань УРСР.
• 1965–1972 pp. – час розгрому руху «шістдесятників» – нового покоління радянської та української національно свідомої інтелігенції. Ці політичні й мистецькі діячі з’явилися у період хрущовської «відлиги» – тимчасового послаблення тоталітарного режиму. У ці роки було призупинено політичні репресії, вибірково реабілітовано засуджених та репресованих у сталінські часи. Через утиски частина «шістдесятників» перейшла на бік влади, твори окремих авторів перестали друкувати, а тих, хто не припинив опору, було заарештовано й ув’язнено на багато років (у тюрмі багато «шістдесятників» загинули). Уцілілим після звільнення було категорично заборонено писати твори.
• У ніч на 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській атомній електростанції стався потужний вибух. Було зруйновано реактор четвертого енергоблоку, а потужність викиду радіоактивних речовин дорівнювала потужності 300 вибухів у Хіросімі. Жителям міста Прип’ять, неподалік якого розташовано ЧАЕС, офіційно повідомили про аварію тільки за добу, решті населення – за три дні (при цьому не сповістили, яких заходів безпеки слід ужити).