Оповідання про Шерлока Холмса
- Автор: Конан Дойл Артур
- Год: 1990
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 5-301-00703-3
- Переводчик: Микола Андрійович Дмитренко
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Оповідання про Шерлока Холмса». Краткое содержание книги:
— Що ж ми робитимемо далі?
— Наші пошуки практично закінчено. Завтра вранці ми з королем і з вами, якщо ви схочете приєднатися до нас, відвідаємо Айріні Едлер. Нас проведуть у вітальню почекати цю даму, але цілком імовірно, що коли вона з’явиться, то не знайде ні відвідувачів, ні фотографії. Його величності буде, мабуть, приємно взяти її власними руками.
— Коли ж ви туди вирушите?
— О восьмій ранку. Леді ще буде в ліжку, і ми матимемо свободу дій. Гаяти часу не доводиться, тому що заміжжя може докорінно змінити її спосіб життя та звички. Я повинен негайно надіслати королеві телеграму.
Ми дійшли до Бейкер-стріт і зупинились біля дверей. Холмс шукав у кишенях ключі, коли якийсь перехожий сказав:
— На добраніч, містере Шерлок Холмс!
На тротуарі в цей час було кілька чоловік, але доброї ночі побажав, очевидно, стрункий у довгому пальті юнак, що швидко пройшов повз нас.
— Я вже десь чув цей голос, — промовив Холмс, вдивляючись у тьмяно освітлену вулицю. — Хто це, в біса, міг бути?
III
Цю ніч я ночував на Бейкер-стріт. Вранці ми саме сиділи за кавою з грінками, коли до кімнати влетів король Богемії.
— Ви справді роздобули фотографію? — вигукнув він, хапаючи Холмса за плечі й напружено вдивляючись йому в обличчя.
— Ще ні.
— Але маєте надію?
— Маю.
— Тоді їдьмо! Я нетямлюся з нетерплячки.
— Нам треба знайти кеб.
— Мій екіпаж чекає біля дверей.
— Що ж, це спрощує справу.
Ми спустились униз і знову поїхали до Брайєні Лодж.
— Айріні Едлер вийшла заміж, — зауважив Холмс.
— Заміж? Коли?
— Вчора.
— За кого?
— За одного англійського адвоката на ймення Нортон.
— Але ж вона його не кохає!
— Маю надію, що кохає.
— А чому ви кажете, що маєте надію?
— Тому, що в такому разі ви можете не боятись майбутніх неприємностей. Якщо ця дама кохає свого чоловіка, то вона не кохає вашу величність. А якщо вона не кохає вашу величність, то в неї немає підстав перешкоджати здійсненню ваших планів.
— Ваша правда. І все ж... Ех, дуже шкода, що вона мені не рівня! Яка б з неї була королева!
Він похмуро замовк і не обзивався доти, поки ми не виїхали на Серпентайн-авеню.
Двері Брайєні Лодж було відчинено, а на ганку стояла якась літня жінка. Поки ми вилізали з екіпажа, вона з глузливою посмішкою спостерігала за нами.
— Якщо я не помиляюся, — сказала вона, — серед вас є містер Шерлок Холмс?
— Так, я містер Холмс, — відповів мій друг, глянувши на жінку запитливо і досить стривожено.
— Та звичайно ж! Моя хазяйка сказала, що ви, очевидно, зайдете. Сьогодні вранці поїздом о п’ятій п’ятнадцять із вокзалу Чарінг-Крос вона виїхала з чоловіком на континент.
— Що? — Шерлок Холмс відсахнувся. З досади й несподіванки він аж зблід. — Ви хочете сказати, що вона покинула Англію?
— І назавжди.
— А папери? — хрипким голосом спитав король. — Ні, тепер все пропало!
— Зараз подивимось.
Холмс швидко пройшов повз служницю і вбіг до вітальні, король і я поспішили слідом за ним. Меблі в кімнаті стояли де попало, полиці було знято із стін, шухляди висунуто — все свідчило про те, що хазяйка квапливо рилася в них, перш ніж утекти. Холмс кинувся до дзвінка, смикнув маленьку висувну панель і, застромивши в отвір руку, дістав фотографію і листа. Це була фотографія Айріні Едлер у вечірній сукні, а в листі було написано: «Шерлоку Холмсу, есквайру. Залишити до того часу, поки по нього прийдуть».
Мій друг розірвав конверт, і ми втрьох заходилися читати листа. В ньому було позначено, що писали його опівночі, і містив він таке:
«Дорогий містере Холмсе!
Ви проробили все справді дуже добре і цілком обманули мене. Ще й після метушні через пожежу я ні про що не підозрювала, але потім, коли зрозуміла, як себе зрадила, я замислилась. Кілька місяців тому мене попереджали про ваше існування. Якщо король найме детектива, сказали мені тоді, то цим детективом напевно будете ви, і дали вашу адресу. І все ж ви змусили мене виказати те, що хотіли знати. Навіть після того, як у мені прокинулась підозра, я ніяк не могла подумати погано про такого милого, доброго старого священика. Але, знаєте, я сама актриса, і чоловічий костюм для мене не новина. Я часто користуюсь тією свободою, яку він дає. Так от, я послала Джона, свого кучера, стежити за вами, а сама побігла нагору, переодягнулась у костюм для прогулянок, як я його називаю, і спустилася вниз саме тієї миті, коли ви виходили.