«…Моє дружнєє посланіє». Вибрані твори

Де ж Катруся блудить?Попідтинню ночувала,Раненько вставала,Поспішала в Московщину;Аж гульк – зима впала.Свище полем Заверюха,Іде КатеринаУ личаках – лихо тяжке! —І в одній свитині.Іде Катря, шкандибає;Дивиться – щось мріє…Либонь, ідуть москалики…Лихо!.. Серце мліє…Полетіла, зострілася,Пита: «Чи немаєМого Йвана чорнявого?»А ті: «Мы не знаєм».І, звичайно, як москалі,Сміються, жартують:«Ай да баба!Ай да наши!Кого не надуют!»Подивилась Катерина:«І ви, бачу, люде!Не плач, сину, моє лихо!Що буде, то й буде.Піду дальше – більш ходила…А може, й зостріну;Оддам тебе, мій голубе,А сама загину».