Вирвані сторінки з автобіографії

Я списую профіль часу. Та перш, ніж писати, я «товаришую» з архівами, коли йдеться про те, чого не знаю чи в чому сумніваюся.

Історія Буковини - зовсім інша історія, ніж історія решти України! Ця, начебто локальна, історія Буковини стосується сотень тисяч людей. І вона інша, ніж історія Галичини. І інша, ніж історія решти України.

А я хочу ту історію розказати, бо вона в літературі мало розказана. Не заохочувався такий розказ за радянських часів! Безперечно, вона може бути не всім цікавою, моя заглибленість в історію. Але я й не наполягаю. Не нав'язую. Я лише показую і розказую. Я кажу: замисліться. Це з нами було. Це геополітичне поле Європи, де витворилася унікальна модель співжиття різномовних і різновірних людей, які в часи лихоліть співіснували краще, ніж БЮТ із НУ-НС у час миру. Чи нема підстав для розмислів?

Зараз дуже вигідний час для війни, а не для освіти. Я маю на увазі війну в ширшому значенні, ніж просто газова чи політична війна. Бо це свідома війна з українством, війна з моральністю, вселюдськими чеснотами. Тут надто багато зацікавлених і надто багато жертв. Той, хто не підкутий знаннями чи допитливістю до знань, подеколи й не спроможний сам розібратися в тому, що ти йому пропонуєш.

Так, у мене є речі, які я сама розумію, занадто гарячі, пульсуючі, як кров із розрізаної вени; вони не так швидко будуть сприйняті. Як та ж «Мама Маріца...» Але я завжди знаю, чому я у творчості йду таким шляхом, а не іншим. Чому я обираю людину в історії, а не людину на карнавалі. Хоча історія - це також частина великого карнавалу...