Індоарійські таємниці України
- Автор: Наливайко Степан
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Індоарійські таємниці України». Краткое содержание книги:
Широке залучення індійського та іранського мовного фактографічного та культурологічного матеріалу дозволило по-новому осмислити давні й нинішні українські реалії, пояснити низку винятково важливих для вітчизняної історії термінів та імен, показати, що назви «Україна», «Русь», «українці», «козак» сягають тисячолітніх часових глибин.
І що українська історія творилася рівнобіжно з історією найдавніших цивілізацій світу.
Ім’я Правіра семантичний двійник таких імен з компонентом vira, як Махавіра, Балавіра, Сувіра; два останні імені відбиті в українському іменнику, особливо, Балавіра (Бальвір, Балвір, Балбир, Балбиренко). Ім’я Правіра, яке тлумачиться і як «Правитель», «Цар», мали син та онук Пуру, наймолодшого сина Яяті й Шарміштхи, що йому Яяті віддав престол (Яяті був і батьком Яду). Правіра входить компонентом в імена: Правіравара — «Найкращий із героїв/царів», Правірабаху — «Могутньорукий герой» (санскр. bahu — «рука») тощо.
Прітхвіра — «Богатир Землі», «Герой (всієї) землі». Санскр. prithi, prithvi, prithivi — «земля», досл. «широка», «простора». Ім’я Прітхіві (Прітхві) у ведах має богиня Землі, нерозривно пов’язана з Дьяусом-Небом (тотожний грецькому Зевсові). Вони — первісна подружня пара (Прітхіві — дружина, мати, Дьяус — чоловік, батько), першопочатково злита воєдино, а потім розділена. Уявлення про матір-землю властиве багатьом народам, і українському також. Шанується як мати богів і <411> всіх живих істот, виступає в образі корови (як і дружина Зевса — Гера), а Дьяус — бика (як і Зевс). В епосі вона — мати Сіти, дружини Рами, героїні «Рамаяни», народженої з борозни під час ритуальної оранки. У пуранах (билинах) — дочка міфічного першоцаря Прітху, згадуваного ще в «Ріґведі». Прітху також — одне з імен Шіви. Індійський іменник знає багато імен з pritha, prithu, prithi: Прітхула — «Великий», «Дужий», «Могутній» (пор. укр. прізвище Притула; ла — суфікс, творить прикметники від іменників); Прітхулауджас (prithula + ojas «сила») — «Могутньосилий»; Прітхушравас (синоніми Прітхукірті, Прітхуяшас) — «Широкославний», «Земнославний» (санскр. шравас тотожне слов. слав). Таке ім’я мають персонажі в «Ріґведі» й епосі, зокрема, змій Шеша, пов’язаний з Вішну та Баладевою.
Раґхувіра — «Герой з роду Раґху». Рама, сьома аватара Вішну, син царя Дашаратхи й цариці Каушальї, чоловік царівни Сіти, герой «Рамаяни». Раґху — прадід Рами, ідеальний і могутній цар, що не знав поразок у битвах, за ним названа Сонячна династія царів. Один із царів, якого слід згадувати в ранковій і вечірній молитвах. Цій династії царів присвячена «Раґху-вамша» — епічна поема Калідаси (V ст.), перекладена українським санскритологом Павлом Ріттером (1872–1939), але досі не видана. Ім’я Раґху мав і син Будди.
Нащадки Раґху означаються терміном raghava — «раґхави». Є багато імен з Раґху, здебільшого на означення Рами: Раґхукумара — «Син Раґху», Раґхумані — «Коштовність раґхавів», Раґхунандана — «Нащадок Раґху», Раґхунаяка — «Ватажок раґхавів», Раґхунатха — «Цар раґхавів», Раґхутілака — «Окраса раґхавів», Раґхуттама — «Найкращий з раґхавів», Раґхувамші — «З роду Раґху», Раґхава — «Нащадок Раґху», Раґхавендра — «Індра (тобто Цар) раґхавів» тощо (HN, 326–327).
Схоже, ім’я Рахойсак боспорських написів ІІІ ст. із Сіндики на Таманському півострові — різновид імені Раґху. Очевидно, боспорське Рахой — грецька передача індійського Раґху. Якщо зважити, що компонент сак тотожний санскритському шак і означає «могутній», ім’я Рахойсак тлумачиться «Раґхумогутній», «Могутній, як Раґху», що теж може стосуватися Рами. Якщо все так, то з’являються нові українські факти щодо Рами. Тим більше, що боспорські написи фіксують жіноче ім’я Касалія, а матір Рами звали Каушалья. Не слід і забувати, що епічний Рама іноді ототожнюється зі старшим братом Крішни, Баладевом, що мав і ім’я Баларама або просто Рама. А імена Ба<412>ладева й Балавіра досить рясно відбиті в запорозьких козаків.
Ранавіра, хінді Ранвір — «Герой битви». У пенджабському варіанті Ранбір його мав популярний індійський кіноактор і режисер Радж Капур (1924–1988), справжнє ім’я якого — Ранбіррадж Капур (в українських прізвищах, як і в індійських іменах, наявні два варіанти компонента — вір і бир, наприклад, Балвір і Балбир у запорозьких козаків).
Санскр. rana — «битва», «боротьба», «війна», поширений компонент у чоловічих воїнських іменах: Рана, Ранака — «Воїн», «Цар» (є жіноче ім’я Рані — «Цариця»; обидва імені постали з терміну на означення царя і цариці); Ранапрія — «Битволюб» (прія споріднене з укр. приємний — «любий»); Ранакушала — «Вправний у битві» (кушала споріднене з рос. «искусный», «искушенный»); Ранадева, Ранасвамін, Ранеша, — «Бог битви», імена Шіви; Ранадурґа — «Дурґа битви», тобто «Богиня битви» (Дурґа — дружина Шіви, богиня-воїтелька; ім’я Дурґадеві засвідчене на теренах України в IV ст. до н.е.); Раналакшмі — «Лакшмі битви», тобто «Богиня удачі в битві» (Лакшмі — дружина Вішну, богиня щастя, багатства, сімейної злагоди й везіння, тотожна балтійській Лайме та слов’янській Ладі); Ранашура — «Герой битви» (ім’я Шура мав предок Крішни); Ранадгіра, хінді Рандгір — «Мудрий у битві» (ім’я Дгір тотожне імені київського князя — Дір); Ранаджіта — «Битвозвитяжний». Таке ім’я мав Ранджіт Сінх (1780–1839) — національний герой Пенджабу й творець незалежної сікхської держави. У козаків воно відбите як прізвище — його, зокрема, мав козак Джерелівського куреня (Кубань) Семен Ранджида (РЗВ, 24).
Савіра — «Геройський». Санскр. sa — суфікс, частий в індійських іменах, виражає сумісність, спільність, спрямованість, наділеність чимось. Савір’я — «Наділений геройством», «Мужній»; Сабала — «Наділений силою» (те ж бала, що і в іменах Бала, Баладева, Балабгадра, Балавіра тощо); Сачару — «Наділений вродою» (чару споріднене з укр. чарівний); Саґні — «Причетний до вогню» (один із різновидів жерців; аґні тотожне укр. вогонь); Сахара — «Подібний до Хари» (Хара — ім’я Шіви, відбите в іменах запорозьких козаків Хар, Харко та прізвищах Харенко, Харовський, Харченко тощо; Сахарша — «Наділений радістю» (харша споріднене з укр. хороший); Саварна — «Співплемінник», «Належний до одного стану»; Сапінда — «Співстанник», «Співродич», «Співплемінник» (пінда — ритуальні кльоцки при поминальних обрядах; коло родичів, які спільно приносили кльоцки в пожертву предкам (батьку, діду й прадіду), озна<413>чалося як сапінда, досл. «однокльоцник» (пор. однокашник).