Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 109. Виділ
1. Виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
2. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.
1. При виділі припинення юридичної особи не відбувається. Виділ — це різновид створення юридичної особи. Разом з тим створення юридичної особи при виділі юридичної особи зі складу юридичної особи, що існувала раніше та продовжує існувати, виділ передбачає правонаступництво. З моменту реєстрації юридичної особи, що створена шляхом виділу, вона стає суб'єктом прав та обов'язків, що перейшли до неї відповідно до розподільчого балансу.
2. Шляхом виділу зі складу однієї юридичної особи можуть бути створені одночасно одна або декілька нових юридичних осіб.
3. Виділ має відрізняти створення юридичною особою нової юридичної особи, якщо це не заборонено або прямо дозволяється законодавством.
4. Зазначення в ст. 109 ЦК застосування до відносин щодо створення юридичної особи шляхом виділу за аналогією правил ст. 105 — 107 ЦК є вкрай некоректним. Законодавець має право дати вказівку про застосування до будь-яких відносин будь-яких норм на свій розсуд, не звертаючись до аналогії. У правозастосовчого органу такого права немає, тому він повинен використовувати аналогію, та ще й зобов'язаний обґрунтувати її використання.
5. У разі виділу має додержуватись вся процедура припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання та поділу, встановлена ст. 105 — 107 ЦК. При цьому чинними є і встановлені зазначеними статтями правила про право кредиторів на припинення зобов'язань, право кредиторів вимагати дострокового виконання зобов'язань, право на відшкодування збитків, солідарну відповідальність юридичної особи, зі складу якої відбулося виділення, та юридичних осіб, створених шляхом виділу.
6. Особливості проведення державної реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу, встановлені ст. 32 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192].
Стаття 110. Ліквідація юридичної особи
1. Юридична особа ліквідується:
1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств — також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.
3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
4. Особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.
(Із змін, від 17.09.2008)
1. До ліквідації юридичної особи застосовуються загальні правила ст. 104 ЦК щодо припинення юридичних осіб, оскільки інше не встановлено ст. 110 — 112 ЦК та спеціальними законами.
2. Учасники юридичної особи або орган юридичної особи, уповноважений на її ліквідацію установчими документами, за загальним правилом, на свій розсуд мають право прийняти рішення про ліквідацію юридичної особи. Зокрема, зазначається в п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК, рішення про ліквідацію може бути прийняте в зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, або досягненням мети, для якої юридичну особу було створено.