Необхідні речі

Мабуть, було так: о дев’ятій тридцять або дев’ятій сорок Вілма виходить з будинку для об’їзду кварталу Нетті. Піт у цей час у підвалі, виготовляє шпаківні абощо і гадки не має, що вона кудись пішла. Вілма прибуває до Нетті приблизно за чверть десята – щойно кілька хвилин після того, як Нетті вирушила до Поллі, – і бачить прочинені двері. Для Вілми це першокласне запрошення. Вона паркується, заходить усередину, вбиває собаку, за імпульсом пише записку й іде геть. Ніхто з сусідів не пригадує Вілмин яскраво-жовтий «юґо» – нестиковка, але навряд чи доказ, що його там не було. Більшості сусідів усе одно не було вдома – по церквах або виїхали за місто.

Вілма їде назад до свого будинку, піднімається нагору, поки Піт вимикає стругальний верстат, пилу чи що там, і роздягається. Коли Піт заходить у ванну, щоб змити тирсу з рук, перед тим як надягнути пальто й краватку, Вілма тільки-но заходить у душ, певно, намочилася лише з одного боку.

Те, що Піт Джерзик почув, що його дружина в душі, – єдина логічна річ у всьому цьому бардаку. Штопор, яким убили пса, – смертельна зброя, але коротка. Їй довелося б змити кров із рук і пальців.

Вілма заледве пропускає Нетті з одного боку, а тоді заледве пропускає свого чоловіка з іншого. Таке можливо? Так. Дуже малоймовірно, але можливо.

Тому відпусти все це, Алане. Відпусти і йди спати.

Але він не міг, бо все одно це херня. Повна херня.

Алан перевернувся на спину. Почув, як годинник унизу, у вітальні, тихенько вибиває четверту. Це його взагалі ні до чого не приводить, але він не міг просто припинити розмірковувати.

Він спробував уявити, як Нетті терпляче сидить за кухонним столом і пише «ЦЕ ОСТАННЄ ПОПЕРЕДЖЕННЯ» раз за разом, а менш ніж за двадцять футів лежить її улюблений песик, мертвий. Ну просто не міг такого уявити, хоч як намагався. Те, що спочатку виглядало як ворота в цей конкретний сад, тепер дедалі більше здавалося хитромудрою картиною з воротами на високій неприступній стіні. Таким собі trompe-l’oeil[87].

Чи дійсно Нетті пішла до будинку Вілми на Віллоу-стріт і побила вікна? Алан не знав, але знав, що Нетті Кобб – особливо цікава персона в Касл-Року… божевільна, що вбила свого чоловіка й провела стільки років у «Джуніпер Гілл». У рідкісних випадках, коли вона відступала від звичних справ, її помічали. Якби вона пішла тинятися по Віллоу-стріт у неділю зранку – мабуть, бурмочучи собі щось під ніс і точно плачучи, – її б помітили. Завтра Алан почне оббивати пороги між будинками й ставити запитання.