Перетинаючи кордони
- Автор:
- Серия: Доля короля #1
- Язык: украинский
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Перетинаючи кордони». Краткое содержание книги:
Від автора.
Якщо волею випадку вас перенесе в чарівний інший світ, де мешкають благородні королі, відважні лицарі і могутні маги, не варто думати, що ви потрапили в казку. Позбувшись, як вам здається, усіх старих проблем, ви негайно наживете нові. Коли вже у вас в минулому житті все було не як у людей, то чому ж тепер щось має змінитися? У милому казковому королівстві цих самих проблем - тільки вирішувати встигай, а пригоди самі знаходять тих, хто лінується їх шукати.
- На полювання її запросив Елмар, - заперечив король.
- Елмара це теж стосується. Вона його вже полюбила як рідного, хоча, на його щастя, не так, як мене... А ось закінчиться адаптація, і як вона буде жити далі? Що це взагалі за адаптація, якщо дівчина обертається в суспільстві перших осіб королівства, а жити їй належить в зовсім іншому середовищі? Вона звикне до вас, до Елмара, до вашого образу життя, а потім її виставлять і примусять самостійно виживати в нашій прекрасній столиці. Ви хоч придумали, чим вона буде заробляти собі на життя?
- Може, влаштувати її в королівську бібліотеку? - припустив король. - Або в яку-небудь контору? Поняття не маю... Я думав над цим. Ти абсолютно прав, я не повинен був доручати її Елмарові і не повинен був так тісно з нею спілкуватися, але... Ти ж пам'ятаєш, як все починалося? Хто міг припустити, що вони подружаться з Азіль, що Елмар виявиться у неї в такому боргу, та й взагалі так до неї прикипить... Я і від себе не очікував, якщо чесно... Думав було прилаштувати її до двору, але тепер це рівнозначно тому, щоб вбити своїми руками. Панянки Ольгу зжеруть.
- Одружуйтесь ви з нею, ваша величносте, - серйозно порадив блазень. - Ну подумаєш, не найкраща королева для блага держави, зате вам буде приємно. Ви тільки скажіть, а ми з Елмаром її вмовимо.
Його величність витяг руки з-під пледа і до крайності непристойним жестом показав своєму блазневі, що він думає про його пропозицію.
- Я тобі одружуся. Знаю я, як ви її будете умовляти... Його величність від любові сохне, чахне і зізнатися не сміє, бо такий боязкий і сором'язливий. Не смій навіть думати обманювати бідну дівчину і ганьбити свого короля.
Він знову загорнувся в плед і в задумі почав набивати люльку.
- А де це ви плавати навчилися, ваша величносте? - поспішно перейшов на іншу тему Жак.
- Ось у цій самій річці, - пробурчав король. - Сьогодні.
- Тобто ви не вміли? - жахнувся блазень. - Мамо рідна, ви ж потонути могли!
- Чого б це я мав потонути? Я теоретично все знав, просто на практиці не доводилося пробувати. Та ще Ольга...
- А що Ольга?
- Вона тут же кинулася роздягатися, щоб мене рятувати, і я поспішив її запевнити, що цього робити не слід. Вона сказала, що відмінно плаває і якщо б я почав тонути, вона б мене витягла.
- Ех, ваша величносте! - засміявся Жак. - Треба було прикинутися, що тонете! Уявляєте, як романтично!
- Очманіти, яка романтика! Худа заморена дівчина тягне з води на руках здоровенного мужика...
Вони одночасно представили собі цю картину і дружно заіржали.
- Сміх сміхом, - сказав король, заспокоївшись, - але вона ж застудитися могла. І так уже застуджена після ночівлі на полюванні. Ось за це Елмарові варто було б перейматися! Може, правда заборонити йому пити королівським указом?
- Ваша величносте, це жорстоко.
Король зітхнув і замовк, затиснувши в зубах люльку і втупившись у вогонь. Потім раптом сказав:
- Це все-таки хтось із придворних. Або Лест, або Варгіс, або Соділла. Оскільки всі вони досить молоді, за невеликі гроші навряд чи ризикнуть занапастити кар'єру, а великих їм ніхто не дасть. За великі можна найняти мага і більш досвідченого. Отже, платять дівчинки натурою. Тоді Соділла відпадає, залишаються Варгіс і Лест. Сьогодні ж попрошу Флавіуса пустити хвоста за обома і з'ясувати, до кого швендяють по ночах мої придворні пані. Нехай метр Істран перевірить обох на предмет підпільної некромантіі. А потім влаштую мерзотнику показовий суд, і, якщо це справа рук Аліси, піде за корінну, нехай її татусь хоч лусне.
- А якщо ні? - поцікавився Жак.
- Подивимося. Доріана дура, якщо вона щось і зробила, то тільки тому, що Аліса нею маніпулювала. Анна і Селія теж дурепи неперевершені. Камілла з такими речами зв'язуватися не стане... Загалом, як-небудь розберуся. А щодо прогулянок з Ольгою ти абсолютно правий, не слід мені так себе вести, а то ще й не таке подумають. Так що займайся ти з нею сам. З'ясую щодо бібліотеки, може, туди і влаштуємо. А ні, так і без роботи з голоду не помре, все-таки у неї невеликий капітал вже є, і на відсотки можна цілком пристойно жити, навіть не працюючи. Будь у неї хоч якісь здібності до комерції, цей капітал можна було б успішно вкласти в торгівлю чи виробництво, але їй я б не радив пробувати. Я ж не зможу постійно вести її справи, а сама вона прогорить за кілька місяців. Нехай краще живе на відсотки, дохід скромний, але регулярний. А до скромного життя вона, здається, звикла у себе на батьківщині. Коштовності, карети і нерухомість вона собі купувати не стане, без служниці не пропаде, невеликої квартири цілком вистачить, а там... закохається, заміж вийде, і всі проблеми відпадуть. До речі, мені не особливо віриться, що з неї вийде хоч трохи цінний працівник.