![Заручені [I promessi sposi - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/3/8/4/zarucheni-i-promessi-sposi-uk-download.jpg)
Заручені [I promessi sposi - uk]
- Автор: Мандзони Алессандро
- Серия: Вершини світового письменства #52
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: Видавництво художньої літератури "Дніпро"
- Переводчик: Петро Соколовський
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Заручені [I promessi sposi - uk]». Краткое содержание книги:
Автор таврує феодальне засилля, продажність правосуддя, змальовує портрети князьків роздрібненої країни, що тероризують народ і чинять беззаконня, використовуючи найманих розбійників.
— То отже,— провадив той,— у Мілані збили добру бучу. Мені здається, вони всі трохи побожеволіли. Чутки про це, певна річ, докотилися й до нас, але мені хочеться, щоб ти розповів докладніше. Так, нам є про що поговорити! У нас тут, бачиш, набагато спокійніше, все робиться трохи розсудливіше. Місто закупило в одного купця з Венеції дві тисячі тюків зерна, привезеного з Туреччини. Але, знаєш, коли йдеться про хліб насущний, то не доводиться бути дуже вибагливим. Тепер послухай, що сталося далі. А сталося ось що: правителі Верони і Брешії закривають усі проходи й заявляють: «Тут зерно не пропускається». Що ж, по-твоєму, роблять наші бергамці? Виряджають до Венеції Лоренцо Торре, вченого, та ще й якого! Той терміново виїжджає, дістає аудієнцію у дожа[102] і каже йому: «Що за дивна фантазія прийшла до голови цим синьйорам правителям?» І виголошує промову, та, кажуть, таку, що хоч бери та друкуй! От що значить мати чоловіка, котрий уміє говорити! Негайно наказ: пропустити зерно; правителі не тільки пропускають, ба навіть приставляють варту до валки. Саме зараз вона в дорозі. І про окіл теж потурбувалися. Джованбатіста Б'ява, бергамський нунцій у Венеції (теж, скажу тобі, чоловік), натякнув сенатові, що й село страждає від голоду. І сенат видав чотири тисячі стайо[103] проса. Воно підмішується до хліба. А потім, знаєш, коли забракне хліба, їстимемо щось іще. Господь бог послав мені достаток, як я тобі казав. А тепер ходімо до хазяїна. Я багато разів говорив йому про тебе, він прийме тебе добре. Це справжній бергамець старого гарту, широка натура. Щиро кажучи, зараз йому не до тебе, та коли послухає твою історію... Та й потім, вмілими робітниками він дорожить, бо ж голод мине, а діло залишиться. Проте насамперед хочу попередити тебе про одну річ. Знаєш, як вони тут називають усіх нас — із Міланського герцогства?
— Як саме?
— Бовдурами.
— Не дуже приємне прізвисько!
— Але ж називають! Отже, вродженому міланцеві, який хоче жити в Бергамо, доводиться миритися з цим. Назвати міланця бовдуром для них те саме, що величати високого синьйора ваша ясновельможність.
— На мою думку, вони дозволяють собі називати так того, хто це терпить.
— Е, любий мій! Якщо ти не згоден щоразу ковтати це прізвисько, тоді тобі нема чого й потикатися сюди. Довелось би весь час хапатися за ніж; припустімо, якщо навіть ти й заріжеш двох, трьох, чотирьох, то врешті знайдеться такий, що заріже тебе,— та чи ж хочеться стати перед престолом всевишнього з трьома або чотирма вбивствами на душі?
— Але якщо міланець такий, що в нього тут трошки є? — І Ренцо постукав себе пальцем по лобі, як отоді в шинку «Повний місяць».— Я маю на увазі — добре знає свою справу?
— Все одно: тут і такого прозвуть бовдуром. Знаєш, як каже мій хазяїн, коли починає говорити про мене зі своїми друзями? «Цей бовдур став у моєму ділі просто-таки десницею божою; якби в мене не було цього бовдура, то я б зовсім зашився». Такий уже тут звичай.
— То дурний звичай! А коли вони побачать, що ми вміємо працювати (бо, зрештою, ми занесли сюди це виробництво, і воно тут розвивається дякуючи нам), невже це не змусить їх змінитися?
— Поки що ні, можливо, з часом. Хіба що дітлахи, які підростають... а з людьми дорослими вже нічого не вдієш. Вони вже засвоїли цю дурну звичку і не збираються її кидати. Та й, кінець кінцем, не велика біда. А ось та люб'язність, яку до тебе збираються виявити наші любі земляки,— це вже зовсім інша річ.
— Так, звичайно. Якщо все зло тільки в отому прізвиську...
— О, коли ти це зрозумів, усе складеться гаразд. Ходімо до господаря, й не занепадай духом.
Справді, все склалося гаразд, саме так, як обіцяв Бортоло, тож ми вважаємо зайвим докладно розповідати про це. І воістину, це була допомога провидіння, бо ж щодо майна та грошей, залишених Ренцо вдома, то ми зараз побачимо, в якій мірі можна було на них розраховувати.
Розділ вісімнадцятий
Того самого дня, 13 листопада, до синьйора подеста в Лекко прибув посланець і вручив йому депешу синьйора капітана поліції з наказом провести всебічне й найдокладніше розслідування, щоб дістати відомості про одного молодого чоловіка, на ймення Лоренцо Трамальїно, прядильного майстра, котрий втік від praedicti egregii domini саріtanei[104]; слід з'ясувати таке: чи він не повернувся palam vel clam[105] до свого села, до якого точно — ignotum, але verum in territorio Leuci; quod si copertum fuerit sic esse[106], названий синьйор подеста хай постарається quanta maxima dili'gentia fieri poterit[107], узяти його і, належним чином зв'язаного та закованого в добрячі кайдани,— оскільки непридатність звичайних «рукавців» для названої особи доведена на досвіді,— перепровадити до в'язниці, де й тримати під надійною охороною, щоб потім передати особі, посланій прийняти його. Як у позитивному, так і в негативному випадку, accedatis ad domum praedicti Laurentii Tramaliini, et, facta debita diligentia, quidquiJ ad rem repertum fuerit auferatis; et informationes de illius prava qualitate, vita, et complicibus sumatis[108] і про все сказане й зроблене, виявлене й невиявлене, взяте й залишене diligenter referatis[109].
102
Дож — глава держави у Венеціанській (VII-XVIII ст.) і Генуезькій (XIV—XVIII ст.) республіках.
103
Стайо — четверик, старовинна міра об'єму сипких тіл (26,239 л).
104
Вищезгаданого високого пана капітана (латин.).
105
Явно чи таємно (латин.).
106
Невідомо, але саме на територію Лекко; і якщо буде встановлено, що це так (латин.).
107
Зробити це з якомога більшим старанням (латин.).
108
Маєте приступити до будинку названого Лоренцо Трамальїно і з належною ретельністю вилучити все, що буде знайдено, пов'язане з даною справою, а так само зібрати відомості про його погані риси, про його життя та про його спільників (латин.).
109
Докладно розповісти (латин.).