Емма

Емма змогла поговорити з містером Найтлі тільки після вечері; але коли всі вони знову опинилися в бальній кімнаті, вона так на нього поглянула, що він просто не міг не підійти і не вислухати подяку. Він емоційно обурювався поведінкою містера Елтона — на його думку, це було непростиме хамство; поведінка і вигляд місіс Елтон теж отримали належну оцінку.

— Вони мали намір образити не тільки Гаррієт, — сказав він. — Еммо, чому так сталося, що тепер вони ваші вороги? — Він поглянув на неї з проникливою усмішкою і, не отримавши відповіді, додав: — їй нема за що на вас сердитись, а ось йому — не знаю, не знаю. Можете ніяк не коментувати це припущення, але зізнайтеся, Еммо, ви хотіли, щоб він одружився з Гаррієт?

— Хотіла, — відповіла Емма, — і вони не можуть мені цього пробачити.

Містер Найтлі похитав головою; але при цьому на його обличчі з'явилася поблажлива посмішка, і він додав лише:

— Я не дорікатиму вам. Полишаю вас наодинці з вашим сумлінням.

– І ви довіряєте мене такому підлесникові? Хіба ж моя марнославна натура коли-небудь зізнається, що я не маю рації?

— Не ваша марнославна натура, а ваша розважлива натура. Якщо перша змушує вас помилятися, то друга, я певен, сповіщає вас про це.

— Мушу визнати, що я жахливо обманулась у містері Елтоні. Йому притаманна ницість, яку ви помітили, а я — ні; і я абсолютно не сумнівалася, що він закоханий у Гаррієт. До цієї впевненості спричинилася низка якихось незрозумілих і дивних прорахунків і помилок!

— Можливо; а навздогін вашому такому відвертому зізнанню я мушу віддати вам належне і заявити, що ви зробили для нього кращий вибір, ніж він зробив для себе. Гаррієт Сміт має деякі винятково гарні риси, що їх абсолютно не має місіс Елтон. Непретензійна, прямодушна і нелукава дівчина — та будь-який чоловік віддасть їй безперечну перевагу перед такою дамою, як місіс Елтон! Я виявив, що Гаррієт набагато цікавіша співбесідниця, ніж я раніше думав.