Мерзенна сила

Прибулець не здригнувся, обличчя в нього й далі було таке ж спокійне, як і досі, коли не ще спокійніше, проте в голосі з’явилося зацікавлення.

— Твої володарі дозволяють тобі бавитися небезпечними іграшками, — сказав він. — Скажи мені, рабе, що таке Нумінор?

— Істинний Захід, — відповів Ренсом.

— Ну, що ж… — протягнув незнайомець, а тоді, трішки помовчавши, додав: — В цьому домі до гостей ставляться не надто люб’язно. У спину мені дме холодний вітер, і я довго спав… Ти ж бачиш, я вже переступив твій поріг.

— Мене це мало обходить, — мовив Ренсом і кинув по-англійськи: — Зачиніть-но двері, МакФі. — Та відповіді не було, і, вперше відвівши погляд від велетенської постаті прибульця, він побачив, що ольстерець сидить на єдиному в сінях стільці і міцно спить.

— Що це означає? — запитав Ренсом, гостро глянувши на незнайомця.

— Якщо ти й справді господар цього дому, то не потребуєш жодних пояснень. Якщо ні, то чого я маю щось тобі пояснювати? Не бійся, з твоїм челядником усе буде добре.

— Побачимо, — відповів на це Ренсом. — Гаразд, заходь — я тебе не боюся. Повір, я більше боюся, що ти не забажаєш тут залишатися. Зачини двері сам, якщо хочеш, — бачиш, у мене болить нога.

Не зводячи з Ренсома очей, прибулець лівою рукою намацав у себе за спиною двері і зачинив їх. МакФі навіть не ворухнувся.

— А тепер, — знов озвався незнайомець, — скажи мені, хто твої володарі?

— Мої володарі — Оярси.

— Де ти чув це слово? — недовірливо зиркнув на нього незнайомець. — Якщо ти справді один із нас, то чому вдягаєшся, як останній раб?

— Дивлячись на твоє вбрання, — відказав Ренсом, — теж не скажеш, що ти — друїд.

— Гарна відповідь, — мовив незнайомець. — Що ж, бачу, ти справді володієш знанням… У такому разі дай відповідь на три мої запитання — якщо наважишся.

— Добре, я відповім, якщо зможу. А от хто на що наважиться — це ми ще побачимо.

Кілька секунд прибулець розмірковував, а тоді трохи наспівно, ніби повторюючи давно вивчений урок, поставив таке запитання (воно вклалося у два латинські гекзаметри):

— Що таке Сульва? Яким шляхом вона ходить? Чому її лоно з одного боку безплідне? Де в шлюбі немає любові?

Ренсом відповів:

— Сульву смертні називають Місяцем. Вона ходить найнижчою сферою, межею спустошеного світу. Той її бік, що повернутий до нас, розділяє наше прокляття, інший же дивиться у Глибокі Небеса, і щасливий той, хто зуміє перейти межу між ними і поглянути на нього. З цього боку лоно її безплідне, а в шлюбах немає любові. Там живе проклятий народ, сповнений гординею і хіттю. Коли чоловік бере жінку собі за дружину, то сплять вони не разом, а окремо, кожне — з хитромудро витвореним образом іншого, урухомленим за допомогою диявольського мистецтва, бо справжнє тіло їх не приваблює — такі витончені вони у своїх хтивих фантазіях. Діти їхні з’являються на світ у потаємному місці завдяки злим умінням.