Вибрані твори
- Автор: Пилипенко Сергей Владимирович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-8499-67-8
- Жанр: Советская классическая проза
Электронная книга - «Вибрані твори». Краткое содержание книги:
43. Але не наважились схопити Прийдешнього, бо купчився круг нього народ і жадібно слухав про Час, що його провіщав він.
44. І почали давати йому хитрі запити, щоб піймати в вині проти закону і погубити його.
Розділ VI
1. Один церковник наблизився до нього і запитав: «Учителю, чи треба поважати закони?»
2. Він відповів: «Молода гадюко, чому ти називаєш мене учителем?
3. Насправді немає ані вчителів, ані учнів, бо вчитель сам може багато дечого навчитися в свого учня.
4. Колективне життя це єдиний наш учитель, — його слухайте.
5. І хто має вуха, той чує, як говорить маса, і з того голосу навчається, що йому робити.
6. А щодо поважання законів, слухай-но: ти — Людина. Поважай самого себе і себе в ближніх твоїх. Цього досить і нині, і повік-віки».
7. Тут проходив загін новобранців, і один законник, спокушаючи його, запитав: «Чи треба йти в салдати, чи вони мають зректися служити й розійтися по домівках?»
8. Він відповів: «Дурна голово, тебе мали за людину, а ти удаєш із себе нетяму.
9. Я прийшов не для того, щоб казати, що треба робити сьогодні, але я провіщаю Час прийдешній, аби кожен міг до нього приготуватися.
10. Тоді готові знатимуть, що треба їм робити в усяких умовах.
11. Але істинно кажу вам: хай навчаються новобранці володіти зброєю — це їм знадобиться, і вони не будуть, як овеча череда».
12. Але підійшов ще другий і запитав далі: «Ти, що говориш так розумно, як порадиш робити, коли вибухне війна між нашою й сусідньою країною?»
13. І знов відповів йому: «Облудливий лицеміре! Хто я такий, щоб у такій справі радити?
14. В мене немає батьківщини, щоб я боронив її. Моя батьківщина не вкладається в межі сучасних країв.
15. Але щоб знали: якщо спалахне війна, через гуркіт гармат і брязкіт зброї, мабуть, прокинеться той, що призначає Час.
16. І хто може знати, що скоїться з тою чи іншою країною, коли люди почують, що вже Час зазвучав?»
17. І ще один підійшов і, спокушаючи, запитав: «А чи треба платити податки в державну скарбницю?»
18. І відповів Прийдешній: «А чи вам було позакладало? Вже від двох тисяч років сказано: віддайте кесареве кесареві.
19. Дайте йому гроші, де вибито його портрета, і папірці, підписані його ім'ям. Що ви від того загубите?
20. Бо хто б ці гроші не забирав — вони ні на що не здадуться, коли залунає Час й коли з золота побудуємо одхожі місця.
21. Крім того, істинно кажу вам: бідар платить нині податки, сам того не бачачи й не бажаючи.
22. А щодо багатирів — злодії так роблять між себе, дуванячи здобич».
23. Але тут підійшов один чоловік і запитав його: «Ти сказав, що багатирі — злодії. Аж ось на мені свита, що я купив, хіба вона не моя?»
24. І відказав Прийдешній: «Що я про це знаю? Ти сам про це знаєш у совісті своїй.
25. Що тобі потрібно, щоб жити й працювати, те належить тобі по закону, але не маєш того у власності, тільки в користуванні.
26. І скільки разів повторювалось: хто затримує у себе річ непотрібну, той грабує її в того, хто має в ній потребу.
27. Іди. Коли залунає Час, що його провіщаю, ти ні в кого не питатимеш, чи то твоя свита».
28. І наблизилась якась жінка і запитала його: «Хіба діти не повинні платити любов'ю за життя, що ми їм дали?»
29. І відповів жінці: «Хіба життя, що ви даєте дітям, насправді варт того, щоб за нього дякувати?»
30. І додав: «Ось бачиш-но ту дівчину з болячками? Її життя — безнастанне страждання й невимовні муки.
31. Це щасливе життя присудила їй мати, бо, коли завагітніла, хотіла позбавитися плода секретними засобами.
32. Тепер дівчина ота знає це все і хвалить долю ще за те, що не вродилася дурненькою, божевільною.
33. Чи ж може вона платити любов'ю за життя, що їй дали таким робом?
34. Істинно кажу вам: іноді люди чинять не краще від свиней, що жеруть своїх маленьких поросят.
35. Бо хто тепер вирахує: чи більше матері родять, чи більше вбивають ще в череві своєму?
36. І чи по-людському буде дитині дякувати за те, що її не вбито ще перед народинами?
37. Але коли зазвучить Час, тоді не буде ні батька, ні сина по плоті, але той буде батьком і сином, хто заслужить це ім'я своїми ділами.
38. І не будуть прокляттям народини, бо стати матір'ю буде почесною дією і дитина буде дитиною спільною».
39. І збентежилися всі від того, що він казав, і розлютилися, бо не знали, що відповісти.
40. І не насмілювались одверто напасти, боючись народу, що купчився круг нього і бажав слухати.