Кров і пісок

Коней лагодили, мов старі зношені черевики; безжально розтягували їхню агонію, щоб до решти використати сили тварини. Всюди на землі валялися криваві клапті, відрізані для прискорення «операції». Присипані піском шматки нутрощів були розкидані й по арені, вони лежали там, аж поки бика вбивали і з’являлися прибиральники з кошиками та лопатами, щоб навести лад. Зашиваючи тварині черево, грубі коновали нерідко пхали в нього клоччя замість кишок, що невідомо куди поділися.

Одне слово, робилося все, щоб кінь утримався на ногах ще кілька хвилин, поки пікадор виїде на арену, а там уже бик довершить роботу... І напівмертві шкапи терпляче зносили своє жорстоке воскресіння. Тих, що спотикалися, нещадно били палицями. Від цих ударів коняка вся тремтіла й, ошалівши від болю, кусалася, вириваючи клапоть шкіри або жмут волосся у «вченої мавпи», який необачно підходив до неї надто близько. А бувало, що, відчувши в череві роги, жалюгідна шкапа вгороджувала зуби бикові в шию з відчаєм оскаженілого ягняти.

Покалічені коні тужливо іржали, з-під задертих хвостів шумно виривалися гази; пахло кров’ю і смерділо кізяками, між кам’яними плитами стікали червоні цівки, кров висихала й темнішала.

Гомін невидимого натовпу долинав і сюди. По тривожних вигуках, які вихоплювалися з тисяч горлянок, можна було здогадатися, що бик наздоганяє якогось бандерильєро. Потім западала глибока тиша. Втікач обертався лицем до бика, і публіка гучними оплесками вітала майстерно всаджені бандерильї. Сурми оголошували вихід матадора, й оплески гриміли знову.

Кармен захотілось утекти з цирку. «Мати божа, що подаєш надію! Чого я сюди прийшла?» Вона не знала, в якому порядку виступають сьогодні матадори. Можливо, оті сурми оголошують, що зараз її чоловік вийде назустріч звірові! А вона стоїть тут, за кілька кроків, і нічого не бачить!.. Краще втекти звідси якомога скоріше, звільнитися від цієї нестерпної муки.

До того ж їй було тяжко дивитися на забризкане кров’ю подвір’я, на страждання нещасних коней. Чутливе жіноче серце Кармен повставало проти такої жорстокості, і вона затуляла носа хусточкою — її нудило від смороду різниці.

Кармен ніколи не була на кориді. Майже все своє життя вона слухала розповіді про бій биків, але в уяві бачила лише його показну сторону, те, що бачать у ньому всі: осяяну сонцем арену, де відбувається пишна вистава, в якій метляються червоні плащі, блискають шпаги, мерехтить шовк і золото. Ніколи не думала вона, що за лаштунками цього торжества ховається така огидна правда. І вони живуть ціною знущання зі слабких тварин, на прибутки від таких жорстоких спектаклів!..

В амфітеатрі знову загриміли оплески. На подвір’ї пролунав владний голос, що віддавав якісь розпорядження. Першого бика вбито. У глибині проходу, що починався від Конюшенної брами, розчинилися ворота, і на подвір’я увірвався гомін натовпу й музика.