Євангелія від Ісуса Христа

Свято тривало, безперервно подавалися наїдки, розносили вино в амфорах, і веселощі вже знайшли собі вихід у співах і танцях, коли раптом тривожна звістка, яку розпорядник бенкету нишком повідомив батькам молодят: Вино закінчується, впала їм на голови, так ніби несподівано обвалився дах будинку. Що ж нам тепер робити, зашепотілися вони в цілковитій розгубленості, як ми скажемо гостям, що вино закінчилося, завтра в Кані ні про що інше не говоритимуть. Бідолашна моя доню, забідкалася мати нареченої, які глузи чекають тебе попереду, навіть вина на весілля тобі не вистачило, чим ми заслужили таку ганьбу, такий початок твого подружнього життя? А тим часом за столами вже допивали останні краплі, й деякі гості стали нетерпляче озиратися, чекаючи, хто наповнить їм келихи, і тоді Марія, хоч вона вже й передала іншій жінці всі турботи та обов’язки, які син відмовився приймати з її рук, раптом — наче блискавка сяйнула в її свідомості — вирішила сама перевірити чудотворну силу Ісуса, щоб потім уже повернутися у свій дім, і свою мовчанку як людина, чия місія на цьому світі закінчилася і їй лишилося тільки чекати, коли її заберуть у світ інший. Вона знайшла поглядом Марію Магдалину, побачила, що та ствердно опустила повіки й ледь помітно кивнула головою, і тоді вона не гаючись підійшла до сина і сказала йому тоном людини, упевненої в тому, що їй не треба все детально розтлумачувати, аби її зрозуміли: Вино закінчилося. Ісус повільно обернув обличчя до матері, подивився на неї так, ніби її слова долинули до нього дуже здалеку, і сказав: Що тобі, жінко, до мене? — і саме ці слова, які вселяли страх, почули ті, хто сидів поблизу, але такими великими були подив, зачудування, недовіра — не може син так говорити з матір’ю, яка подарувала йому життя! — що час, простір та людська уява знову й знову намагаються так зрозуміти цю фразу, знайти для неї такі тлумачення та відтінки значень, які пом’якшили б її брутальність, якщо можливо, а якщо ні, то вдати, ніби вони й не звучали, або наповнити їх протилежним змістом, тож у майбутньому стали писати, ніби Ісус сказав: Навіщо ти мене турбуєш такими дрібницями, або: Яке мені до цього діло, або: Навіщо ти втручаєшся в це, жінко, або: А до чого тут ми з тобою, жінко, або: Я й сам знаю, що мені слід робити, й не потребую твого прохання, або: Чому ти не попросиш мене відкрито, я залишаюся твоїм слухняним сином, або: Я зроблю, як ти просиш, між нами немає різниці в думках. Марія прийняла удар в обличчя, витримала погляд, яким син відкинув її втручання, і щоб відрізати йому всі шляхи до відступу, повторила свій виклик, наказавши слугам: Зробіть усе, що він вам скаже. Ісус бачив, як мати відійшла, але не промовив жодного слова, не спробував її затримати, він зрозумів, що Бог скористався нею, як раніше скористався зі шторму на морі, а ще раніше — з потреб рибалок. Він узяв свій келих, у якому ще залишалося трохи вина, і сказав слугам: Налийте води в оті кам’яні посудини, там було шість кам’яних посудин, якими користуються для очищення юдейського і кожна з яких уміщала дві або три міри, і слуги наповнили ті посудини по вінця. Піднесіть їх ближче до мене, промовив Ісус, і слуги зробили так, як він їм сказав. Тоді Ісус долив у кожну посудину по кілька крапель вина зі свого келиха і звелів: А тепер віднесіть ці посудини до розпорядника бенкету. Розпорядник, що не знав, звідки принесено ті посудини, покуштував воду, яку долита в неї крапля вина навіть не забарвила, а тоді покликав нареченого і сказав йому: Усі спочатку мають звичай подавати вино добре, а коли гості сп’яніють, тоді їм можна подати й вино погане, ти ж, навпаки, приберіг своє найкраще вино до цієї миті. Наречений, який ніколи у своєму житті не бачив, щоб у ті кам’яні посудини наливали вино, а крім того знав, що вино закінчилося, покуштував воду з посудини теж і з удаваною скромністю людини, яка підтверджує те, в чому й так ніколи не сумнівалася, ствердно кивнув головою на знак того, що вино і справді найвищого ґатунку. І якби не голос народу, в цьому випадку представленого слугами, які наступного дня дали волю своїм язикам, то про це чудо так ніхто ніколи й не довідався б, бо розпорядникові бенкету нічого не було відомо про перетворення води на вино, нареченому, звісно, було приємно приписати чуже діяння собі, а Ісус не був тією людиною, яка ходить і всюди повідомляє: Я сотворив таке-то й таке чудо, Марія Магдалина, від самого початку втаємничена в цю історію, не стала б ходити вулицями й повторювати: Він учинив чудо, він учинив чудо, а Марія, мати Ісусова, тим більше, бо для неї головним було те, що відбулося між нею і сином, а все інше, що сталося потім, було, так би мовити, додатком, і нехай підтвердять мої слова гості на весільній учті, чиї келихи знову наповнилися вином.