Янтарне скло
- Автор: Пулман Филип
- Серия: Темні початки #3
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-343-766-8
- Переводчик: Сергій Савченко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Янтарне скло». Краткое содержание книги:
«Янтарне скло» — заключна книга трилогії видатного майстра слова Філіпа Пуллмана, що розповість про небезпечні пригоди дівчинки Ліри, що мешкає у іншому, схожому на наш, світі та її друга Віла. Діти мандрують різними світами, уникаючи контактів із воїнами Зла, бо за старовинним пророцтвом після глобальної катастрофи саме на Ліру чекає доля другої Єви, матері всього людського. Разом з героями юний читач порине у вир надзвичайних подій: подорож до підземного світу, поєдинок сил Добра і Зла, зустріч з душами померлих друзів і, нарешті, розставання Віла та Ліри, які встигли полюбити одне одного, але заради збереження рівноваги у Всесвіті змушені повернутися кожен до свого світу.
Віл із Лірою перезирнулися, потім хлопець прорізав вікно, і те, що вони крізь нього побачили, було для них найкращим видовищем на землі.
Свіже, чисте та прохолодне нічне повітря наповнило їхні легені, їхні очі піднялися до неосяжного купола зоряного неба, десь нижче виблискувала вода, тут і там серед савани стояли гаї величезних дерев.
Віл зробив прохід якомога ширшим — тепер крізь нього могли одночасно пройти сім чи вісім людей, точніше духів.
Перші духи тремтіли від надії, і їхнє збудження, наче хвиля, покотилося по довжелезній колоні. Усі: й малі діти, і старезні дідусі й бабусі — однаково захоплено та здивовано дивилися на перші зірки, котрі їхні зголоднілі очі побачили за багато століть.
Першим духом, котрий наважився залишити світ мертвих, став Роджер. Він зробив крок уперед, повернувся, щоб подивитися на Ліру, та здивовано засміявся, відчувши, що він перетворюється на ніч, на зоряне світло, на повітря… І він зник, залишивши за собою настільки жвавий спалах щастя, що у Віла перед очима чомусь з'явилися бульбашки у бокалі шампанського.
Інші духи пішли слідом за ним, а Віл і Ліра, виснажені, впали на росисту траву. Останнім їхнім почуттям перед тим, їх зморив сон, було блаженство, що охопило кожен нерв їхніх тіл від відчуття м'якого ґрунту, нічного повітря та зірок.
27
Платформа
Мулефа споруджували для Мері платформу, працюючи так швидко, як тільки могли. Їй дуже подобалося спостерігати за ними, бо вони вміли дискутувати не сварячись, і співпрацювати, не заважаючи одне одному. Крім того, їхні технології розщеплення, розрізання та поєднання дерева були надзвичайно елегантними й ефективними.
За два дні спостережну платформу спроектували, збудували й перевірили. Вона була міцною, просторою та зручною, і коли Мері залізла на неї, її охопило незвичайне відчуття фізичної насолоди. Вона сиділа в рясній зелені крони, під чистим голубим небом, що виднілося у просвітах листя, відчувала, як її шкіру охолоджує приємний прохолодний вітерець, вдихала слабкий аромат квіток, слухала шелестіння листя, спів сотень птахів та віддалений гомін хвиль на березі моря. Всі її чуття були насичені радістю, тож якби вона могла не думати, то з головою поринула б у блаженство.
Але, звичайно, вона була тут саме для того, щоб думати.
І коли жінка подивилася у своє янтарне скло та побачила невтомний дрейф сарфу, або ж тіньових частинок, у напрямку моря, їй здалося, що разом із ними ці місця залишає щастя, життя й надія. Ніякого пояснення всьому цьому в неї не було.
Мулефа сказали їй, що дерева почали хворіти триста років тому. З огляду на те, що тіньові частинки однаково пронизували всі світи, те саме, імовірно, коїлося і в її всесвіті, а також у всіх інших. Триста років тому в її світі було засновано перше справжнє наукове товариство: Королівське наукове товариство Великобританії. Саме тоді Ньютон почав робити свої відкриття щодо оптики та сили тяжіння землі.
Триста років тому якийсь учений у Ліриному світі винайшов алетіометр.
Тоді ж у тому дивному світі, через який вона потрапила сюди, було створено магічний ніж.
Мері лягла на настил, відчуваючи дуже повільний і слабкий ритм коливання платформи — це розхитувалося від Морського бризу величезне дерево. Тримаючи янтарне скло Перед оком, вона спостерігала, як незчисленні крихітні іскорки пролітають крізь листя, повз відкриті ротики квіток, Крізь товстенні гілки, як вони рухаються проти вітру повільним розміреним потоком, котрий виглядав як завгодно, але не як свідомий рух.