Жак-фаталіст (збірка)
- Автор: Дидро Дени
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4010-7
- Переводчик: Валеріан Підмогильний
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Жак-фаталіст (збірка)». Краткое содержание книги:
Поки ми розповідали цю історію, яка здається вам небилицею…
— А історія того в лівреї, що на віолончелі цигикав?
— Обіцяю вам її, читачу, слово честі, вона вас не мине, але дозвольте мені вернутися до Жака з його паном.
Жак зі своїм паном добувся до пристановища, де вони мали переночувати. Було пізно; міську браму вже замкнули, тому й змушені були вони спинитися на околиці. Тут чую я галас…
— Облиште! Вас там не було, не про вас мова.
То правда. Ну, Жак, його пан… Почувся страшенний галас. Я бачу двох…
— Ви нічого не бачите. Не про вас мова, вас там не було.
То правда. Двоє добродіїв досить спокійно розмовляли на порозі кімнати, яку вони займали; якась жінка, взявшись у боки, шпетила їх на всі заставки, а Жак намагався заспокоїти ту жінку, але вона на його миролюбні намови зважала не більше, як і ті двоє — на її клятьбу.
— Ну ж бо, тітонько, тихіше, — казав їй Жак, — угамуйтеся. Що воно там? Ці добродії, здається мені, порядні люди.
— Вони — порядні люди? Це тварюки, безжальні, немилосердні, бездушні! Ох, що їм зробила бідна Ніколь, що вони отак знівечили її? Через них вона калікою, мабуть, буде на все життя.
— Може, лихо не таке вже й велике, як ви гадаєте?
— Кажу ж вам, що її покалічено, люто побито.
— Треба подивитися, треба по хірурга послати.
— Пішли вже.
— Покласти її в ліжко.
— Уже лежить і кричить, аж серце крається. Бідна моя Ніколь!..
Посеред цього голосіння з одного боку дзвонили й кричали:
— Хазяйко, вина!
— Зараз, — відповідала вона.
З другого боку дзвонили й кричали:
— Хазяйко, білизну!..
— Зараз, — відповідала вона.
— Котлети й качку.
— Зараз.
— Глек на воду й горщика!
— Зараз, зараз…
А з другого кінця помешкання хтось кричав несамовито:
— Проклятий балакун! Базікало неприторенне! Яке тобі там діло? Чи я, по-твоєму, до ранку тебе чекатиму? Жаку! Жаку!
Хазяйка, трохи стямившись від свого горя й люті, сказала Жакові:
— Облиште мене, пане, ви надто добрий.
— Жаку! Жаку!
— Біжіть швидше. Ох, коли б ви знали всі нещастя цього бідного створіння…
— Жаку! Жаку!
— Ідіть же, то, мабуть, пан вас гукає.
— Жаку! Жаку!
То справді був Жаків пан, якому довелося роздягнутися самому. Він помирав від голоду й гнівався, що йому не подають їсти. Прийшов Жак, а за хвилину й сама хазяйка, що справді здавалася пригніченою.
— Вибачте, будь ласка, — мовила вона до Жакового пана, — адже буває в житті таке, чого несила стерпіти. Що ви бажаєте? Можна курчат, голубів, спинку чудового зайця, кролів, ця округа кролями славиться. А може, вподобаєте дичину?..
Жак замовив вечерю панові на свій смак, як звичайно робив. Подали страву, і пан, уминаючи її, казав Жакові:
— Що ти там у біса робив?
Жак. Може, добре, може, лихе, хтозна.
Пан. А що саме доброго чи лихого?
Жак. Не давав цій жінці довести до того, щоб і її побили два добродії, які щонайменше поламали руку її служниці.
Пан. А може, для неї добре було б, якби її побили…
Жак. З багатьох причин, одна від одної кращих. У моєму житті, кажу я вам, не траплялося мені більшого щастя, як…
Пан. Побиття?.. Налий!
Жак. Так, пане, побиття, побиття на великій дорозі, вночі, коли я повертався, як розказував вам, із села, зробивши, по-моєму, дурницю, а по-вашому — благородний вчинок, віддати свої гроші.
Пан. Пригадую… Налий!.. А яка ж причина суперечки, яку ти втамував, і жорстокого поводження з хазяйчиною дівчиною чи служницею?
Жак. їй-богу, не знаю.
Пан. Не знаєш, у чім річ, а втручаєшся! Жаку, це суперечить і обачності, і справедливості, і твоїм принципам… Налий!..
Жак. Принципи не що інше, як правила, що їх приписують іншим задля себе. Я мислю так, а от не можу не робити інакше. Всі казання нагадують вступи королівських едиктів; всім проповідникам хочеться, щоб їх настанови виконували, бо нам від того було б, може, краще, вже їм — напевно… Чеснота…