Історик

Хелен перекладала трохи нервово, але посмішка тітки Єви була незмінною.

— Відчуваю, ви добре знаєтеся на новинах, юначе.

— Мене завжди цікавили міжнародні відносини. Я дотримуюся тієї думки, що, вивчаючи минуле, ми можемо краще розуміти сьогодення, а не тікати від нього в минуле.

— Дуже мудро. Тоді, щоб задовольнити вашу цікавість, я відповім: Надь надзвичайно популярний у свого народу, він проводить реформи в дусі нашої великої історії.

Тільки за хвилину я зрозумів, що обережна тітка Єва нічого не відповіла, а ще через хвилину я дійшов висновку, що це її дипломатична стратегія, завдяки якій вона залишалася на своєму місці в уряді в часи злетів і падінь радянської політики й угорських реформ. Яке б не було її особисте ставлення до Надя, він тепер очолював уряд, на який вона працювала. Можливо, саме та відкритість, яку він відзначив, перебуваючи у Будапешті, дозволила їй, офіційній особі високого рангу, запросити американця на вечерю. Сяйво її великих темних очей, мабуть, означало схвалення, хоча я не був упевнений, але пізніше виявилося, що я мав рацію.

— А тепер, мій друже, ми мусимо дати вам добре виспатися перед важливою доповіддю. Я з нетерпінням чекаю її і пізніше скажу, яка в мене буде думка щодо неї, — переклала Хелен.

Тітка Єва гостинно кивнула, а я не міг стримати посмішки. Офіціант з’явився поруч із нею, ніби чув її слова. Я зробив слабку спробу попросити рахунок, хоча поняття не мав про місцевий етикет і чи досить поміняв я грошей в аеропорті, щоб заплатити за всі ці чудові страви. Якщо й був якийсь рахунок, то він зник до того, як я встиг його помітити, і був непомітно оплачений. У гардеробі я допоміг тітці Єві надягти жакет, змагаючись за цю честь з метрдотелем, а потім ми сіли в машину, що чекала на нас.

На під’їзді до того чудового мосту Єва сказала кілька слів, після чого шофер зупинив машину. Ми вийшли, щоб помилуватися блиском Пешта й подивитися на дзюркотливу темну воду. В обличчя віяв холодний різкий вітер, він був особливо відчутний після ароматного тепла Стамбула, і я відчував, що от-от побачу безкраї рівнини Центральної Європи прямо за обрієм. Перед очима постав краєвид, який я все своє життя мріяв побачити, мені не вірилося, що я стою й дивлюся на вогні Будапешта.

Тітка Єва щось тихо сказала, і Хелен переклала:

— Наше місто завжди буде великим.

Я надовго запам’ятаю ці слова. Вони повернуться до мене приблизно за два роки після цього дня: тоді я дізнаюся, як сильно Єва Орбан віддана новому реформаторському уряду. Її двоє синів загинуть на площі під гусеницями радянських танків під час повстання угорських студентів 1056 року, а Єва втече в північну Югославію, де зникне в селах з п’ятнадцятьма тисячами угорських біженців із країни, що стала маріонеткою росіян. Хелен багато разів їй писала, наполягаючи на тому, щоб вона дозволила нам викликати її в Сполучені Штати, але Єва відмовлялася навіть подавати документи на еміграцію. Кілька років тому я намагався знайти її, але безуспішно. Коли я втратив Хелен, я втратив зв’язок і з тіткою Євою.