Історик

— Досить про це. Ходімо. — Настоятель радіє. Дракула, очевидно, стомився від суперечок і легко підводиться. — Я хочу подивитися на ваших переписувачів, у мене для них незабаром знайдеться робота.

Вони разом проходять у невелике приміщення для переписування рукописів, у якому троє ченців, за старими правилами, вручну копіюють манускрипти, а один чернець вирізає букви, щоб надрукувати сторінку «Житія святого Антонія». Друкарський прес стоїть у кутку. Це перший друкарський прес у Валахії, і Дракула гордо проводить по ньому своєю важкою широкою рукою. Найстаріший із ченців, стоячи біля преса, вирізує щось із дерева. Дракула нахиляється над ним.

— Що це буде, отче?

— Святий Михаїл убиває дракона, мілорде, — бурмоче старий чернець, зводячи на князя старечі очі, обрамлені густими сивими бровами.

— Нехай краще дракон убиває безбожника, — посміхаючись, говорить Дракула.

Чернець киває, але настоятель знову здригається.

— У мене для вас є нова робота, — говорить йому Дракула. — Я залишу начерк у настоятеля.

На залитому сонцем дворі він зупиняється.

— Я залишуся, щоб послухати службу й прийняти у вас причастя. — Він повертається й посміхається настоятелеві: — У вас знайдеться для мене ліжко в одній із келій на сьогодні?

— Як завжди, мілорде. Цей будинок Бога — ваш будинок.

— А тепер ходімо на мою вежу.

Настоятель добре знає цю примху покровителя. Дракула любить дивитися на озеро й навколишні береги з найвищої точки церкви, наче перевіряючи, чи не йде ворог. У нього на це є поважні причини, думає настоятель. Оттомани шукають його голову рік у рік, король Угорщини ненавидить його, власні бояри теж ненавидять і бояться. Чи є у світі хто-небудь, хто не є йому ворогом, окрім жителів цього острова? Настоятель повільно піднімається за ним крутими сходами, підбадьорюючи себе перед дзенькотом дзвонів. Невдовзі пролунає подзвін, і нагорі звук дуже гучний.