Ґарґантюа і Пантаґрюель
- Автор: Рабле Франсуа
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5103-5
- Переводчик: Анатоль Перепадя
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ґарґантюа і Пантаґрюель». Краткое содержание книги:
— Ми (сказав Панурґ) зробимо краще. Огигійські острови, вони розташовані недалеко від порту Сен-Мало. От ми й подамося туди, як відпросимося в нашого царя. На одному з цих чотирьох островів, як я вичитав у добрих і давніх письменників, мешкає чимало чаклунів, волхвів і магів, а на золотій скелі лежить у золотих заковах Сатурн, годований амброзією і божистим нектаром, які йому щодня щедро приносять з неба якісь там птахи (може, це ті самі круки, що харчили у пустелі святого Павла, первого схимника), і точно віщує охочим їхню долю, їхній талан і те, що їх чекає. Хай би що там напряли Парки, хай би що там надумався і вирішив Юпітер, усе це добрий Отець узнає уві сні. Послухаємо, що він у моїй притузі порадить, та й нам буде менше мороки.
— Та це ж (сказав Епістемон) надто видима облуда і надто баєчна баєчка.
Розділ XXV
Як Панурґ радився з Гер Тріппою
— Бачте (провадив Епістемон), як ви мені довіряєте, перш ніж вернутися до нашого царя, зробімо ось що. Тут, недалечко від Іль-Бушара, живе Гер Тріппа. А він, ви ж бо знаєте, завдяки астрології, геомантії, хіромантії, метомантії та іншим фиґлям-миґлям пророкує, що має бути. Розважмо про вашу справу з ним.
— Про це я (відповів Панурґ) не знаю, що й сказати. Знаю лише, що колись, поки він розводився перед великим Царем про небесне і трансцендентне, двірські лакеї на сходах, між дверми, чухрали його малжонку, а вона була собі нічогенька. І він, хто бачив усе, що діялося в етері і на землі, хто розглядав усі події, як минулі, так і теперішні, і передбачав будущину, він не бачив, як товкли його половину, і так ніколи про це й не дізнався. Гаразд! Ходімо, як хочте. Ума набиратися ніколи не пізно.
Назавтра наблизилися до оселі Гер Тріппи. Панурґ підніс йому кожуха вовчого — вовки, замашного золоченого самобійця двосічного, в оксамитових піхвах, і півсотні дзвінких грошин-янгеликів; потім навпростець виклав йому свою справу.
Гер Тріппа глянув йому в живі очі і сказав, не роздумуючи:
— У тебе метопоскопія[260] і фізіономія рогача, і не просто рогача, а рогача зганьбленого й знеславленого.
Потім обдивився звідусіль Панурґову праву долоню і сказав:
— Ось оця ледача лінія над горбами Юпітера буває лише в рогачів.
Відтак писалом шпарко поставив кілька цяток, з'єднав їх, за правилами геомантії, і мовив:
— Направду і воістину ти пошиєшся в рогачі одразу по одруженні.
Потім спитав у Панурґа, який його немовлячий гороскоп. Діставши відповідь, негайно побудував його небесну камеру з усіма її кутками і, вивчивши її положення і трикутні аспекти, глибоко зітхнув і вирік:
— Я тобі сказав без обрізків, що ти будеш рогатий, хоч круть, хоч верть. А зараз у мене про це дуже надійна вість, і запевняю тебе — ти будеш рогатий. Та ще й жінка битиме тебе і оббиратиме. В сьомому кутку аспекти геть усі зловісні: тут сходяться у фокус усі рогоносні знаки, такі, як Овен, Тілець, Козоріг та інші. В четвертому кутку Юпітер ущербний, а тетрагонний аспект Сатурна тулиться до Меркурія. Ти набереш повні халяви, мій лебедочку!
— А я (озвався Панурґ) нашлю на тебе трясучку, старий нетяма, бевзь ти, мацапура! Коли всі рогачі зберуться, ти понесеш прапор. Але скажи мені, звідки у тебе цей кліщак між пальцями?
З цим словом він простягнув Геру Тріппу два пальці ріжками, стуливши інші в кулак. Потім звернувся до Епістемона:
— Ось вам правдивий марціяловий Олл, захоплений у житті єдиною справою — спостерігати і вивчати чуже лихо і безголов'я. А дружина його тим часом бахурувала. Наш порадник бідніший за самого Іра, але красується він, козириться і паношиться, мов сімнадцять чортів, коротше, πτωχαλαζών[261], як старожитні цілком слушно охрестили цих псяюх.
Ходімо від цього цимбала, від цього божевільця, від цього біснуватого, хай слухають цю п'яну маячню його дружки — чорти. Такому шарлоті чорти раді прислужитися, це вже напевне. Він навіть азів філософії не знає, а саме: пізнай самого себе, він гадає, ніби бачить сучок ув очах ближнього свого, але не помічає, що в нього самого стирчить у кожному оці по колоді. Це прямий Поліпрагмон, описаний Плутархом. Це друга Ламія, яка в чужих будинках, на людях, при всіх, мала рисячий зір, а у своєму власному була сліпоока, мов кріт; у себе вона нічого не бачила, бо, вертаючись звідкись знічев'я, знімала очі, мов окуляри, і ховала їх до черевика, почепленого за дверми.
При цих словах Гер Тріппа узяв гілочку тамариску.
— Так і треба (сказав Гер Тріппа). Никандр називає це дерево віщим.
260
Метопоскопія — тип обличчя (грекою).
261
Голий задавака (грецьк.).