Сон кельта
- Автор: Варгас Льоса Марио
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5083-0
- Переводчик: Виктор Иосифович Шовкун
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Сон кельта». Краткое содержание книги:
В основу сюжету покладено реальну історію легендарного борця за незалежність Ірландії Роджера Кейсмента. Колишній британський консул, якому надали широкої популярності звіти про лиходійства, що чиняться колонізаторами в Конго і Амазонії, був страчений за заклики до заколоту проти панування Британської імперії. Останні свої дні Кейсмент провів у камері у повній ізоляції, зраджений друзями та соратниками, обуреними його змовою з німцями і гомосексуальними зв’язками, про які стало відомо з його щоденника — чи то справжнього, чи то сфальсифікованого.
2010 року у видавництві «Фоліо» вийшов роман Льоси «Витівки кепського дівчиська».
Роман «Сон кельта» українською друкується вперше.
Але тоді як він прийшов до цих політичних висновків, якими ділився лише з друзями-націоналістами під час своїх подорожей по Ірландії або в Лондоні, в домі Аліси Стопфорд Ґрін, саме Англія поставилася до нього з любов’ю й захватом за його діяння. Думаючи про це, він почував себе ніяково.
Протягом усього цього часу, попри розпачливі зусилля Перуанської Амазонської компанії, щоб уникнути її, з кожним днем ставало все очевиднішим, що фірма Хуліо Арани перебувала під великою загрозою. Її низький престиж став ще нижчим унаслідок скандалу, який вибухнув, коли Горас Тсорогуд, журналіст газети «Морнінґ Лідер», який перебував у центральних конторах Сіті, намагаючись узяти інтерв’ю в директорів компаній, одержав від одного з них, сеньйора Абеля Ларко, близького родича Хуліо Арани, конверт із грішми.
Журналіст поцікавився, що означає цей подарунок. Ларко відповів йому, що Компанія завжди була щедрою до своїх друзів. Обурений репортер повернув гроші, якими намагалися його підкупити, повідомив про те, що сталося, у своїй газеті, й Перуанській Амазонській компанії довелося публічно просити пробачення, пояснюючи, що виникло непорозуміння й що працівників Компанії, відповідальних за підкуп, буде звільнено зі служби.
Акції фірми Хуліо Арани стали падати в ціні на Лондонській біржі. І хоч це почасти пояснювалося конкуренцією, яку тепер складали амазонському каучукові нові поставки каучуку, що надходили з британських колоній Азії — Сінгапуру, Малайзії, Яви, Суматри й Цейлону, — який вирощували там із сіянців, що їх вивіз із Амазонії, здійснивши блискучу операцію контрабанди, англійський учений й авантюрист Генрі Александер Вікгем, головна причина краху Перуанської Амазонської компанії полягала в тому, що вона здобула дуже погану славу в громадській опінії та в колах фінансистів унаслідок публікації «Синьої книги». Банк Ллойда скоротив їй кредит. У всій Європі та в Сполучених Штатах Америки багато банків наслідували його приклад. Бойкот каучуку Перуанської Амазонської компанії, до якого закликало Товариство боротьби з рабством та інші організації, позбавив Компанію багатьох клієнтів і компаньйонів.
Смертельного удару імперії Хуліо Арани було завдано, коли в палаті громад 14 березня 1912 року було створено спеціальний комітет, який мав розслідувати відповідальність Перуанської Амазонської компанії за жахливі злочини, вчинені в Путумайо. Утворений із п’ятнадцяти членів, очолений престижним парламентарієм Чарлзом Робертсом, комітет засідав п’ятнадцять місяців. На тридцяти шести сесіях були допитані двадцять сім свідків на відкритих засіданнях, де було повно журналістів, політиків, членів світських і релігійних товариств, серед яких було й Товариство боротьби з рабством і його президент Джон Гарріс. Газети та журнали щедро інформували громадськість про засідання комітету й друкували численні статті, карикатури, плітки та анекдоти, коментуючи їх.
Найжаданішим свідком, чия присутність приваблювала найбільше народу, був сер Роджер Кейсмент. Він виступав перед комісією 13 листопада й 11 грудня 1912 року. Він із великою точністю й тверезим поглядом на речі розповідав про все, що бачив на власні очі на каучукових плантаціях: про «кобили», великі інструменти тортур, що були на кожній зі станцій, людські спини, змережані шрамами від шмагання, канчуки й рушниці «вінчестер», які носили із собою десятники, про «хлопців» та «розумників», яким було доручено підтримувати «порядок», а також нападати на племена під час «набігів», про режим рабської залежності, нелюдської експлуатації й голоду, який мусили терпіти аборигени. Потім він скорочено переказав розповіді барбадосців, чия правдивість, зазначив він, гарантована тим фактом, що майже всі вони визнали себе авторами тортур і вбивств. На прохання членів комісії він пояснив суть макіавеллівської системи, що панувала на плантаціях каучуку: начальники станцій одержували не платню, а певний відсоток від зібраного каучуку, що спонукало їх вимагати більше й більше від збирачів, щоб збільшити свої прибутки.