Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна

В останні дні перед регатою в Поукіпзі ще одна велика спортивна історія домінувала в заголовках на спортивних сторінках, а іноді й на перших шпальтах по всій країні — історія про боксерський поєдинок у важкій вазі. Макс Шмелінг із Німеччини був чемпіоном світу у важкій вазі з 1930 по 1932 роки, і він вирішив повернути свій титул, відвоювавши його у Джеймса Бреддока. Але 22-річний афроамериканець, боксер із Детройта на ім’я Джо Луїс став на шляху Шмелінга. Луїс пройшов через 27 професійних матчів із 23 нокаутами і без жодної поразки, щоб досягти свого теперішнього статусу претендента номер 1 на звання чемпіона світу. На цьому шляху він поволі почав підривати расові забобони багатьох, хоча далеко не всіх білих американців. Насправді, він міг стати одним із перших афроамериканців, якого вважатимуть героєм прості білі американці. Сходження Луїса до слави було настільки ефектне, що лише кілька американських спортивних оглядачів чи букмекерів пророкували Шмелінгу великі шанси.

У Німеччині, однак, погляди були зовсім інші. Незважаючи на те, що Шмелінг не перебував у рядах Нацистської партії, Йозеф Геббельс і нацистська еліта із завзяттям учепилися в нього та просували його як символ німецької та арійської вищості. Німецька преса під ретельним керівництвом міністра пропаганди привернула багато уваги до майбутнього бою.

Усі по обидва боки Атлантики мали власну думку про те, що відбудеться. Навіть тренери веслувальних команд у Поукіпзі взяли тайм-аут, щоб прокоментувати бій. «Шмелінг може витримати 4 раунди», — висловився Ел Ульбріксон. Кай Ебрайт був різкішим: «Луїс уб’є його».

Коли ввечері 19 червня на переповненому глядачами стадіоні «Янкі» почався бій, Луїс зі ставками 8:1 був беззаперечним фаворитом у Нью-Йорку. У Німеччині, хоча інтерес до бою зашкалював, майже не було ставок. Шанси Шмелінга були настільки низькі, що мало хто хотів ризикувати своїми грошима, і ніхто не хотів бути спійманим, ставлячи на чорного американця.

У невеликому квадраті білого світла у величезній, темній порожнечі стадіону Луїс переслідував Шмелінга по рингу, як хижак, протягом 3-х раундів, гамселячи його жорсткими ударами лівої в обличчя. Виглядало на те, що це буде короткий вечір. Але в 4-му раунді, на голому місці, Шмелінг завдав потужного удару правою в скроню, який збив Луїса в сидяче положення на підлогу. Через 2 рахунки Луїс звівся на ноги, закривши обличчя і відступаючи, поки не прозвучав гонг. Протягом 5-го раунду, здавалося, Луїс був заціпленим і небоєздатним. А потім, у кінці 5-го раунду, після гонга, який жоден боксер не почув через рев натовпу, Шмелінг завдав особливо нищівного удару правою по лівому боці голови Луїса. Протягом наступних 6 раундів Луїс рухався по рингу хитаючись, обстрілюваний безжальним шквалом ударів правою у щелепу, якимось чином залишаючись на ногах, але заробляючи мало очок, а то й зовсім нічого, і завдаючи невеликої шкоди німецькому боксерові. Багато людей у переважно білому натовпі тепер раптом люто повернулися проти Луїса. «В нестямі від радості», за словами «Нью-Йорк Таймс», вони репетували на Шмелінга, щоб закінчував бій. Нарешті, у 12-му раунді Шмелінг пішов на знищення суперника. Луїс тепер майже безцільно хитався по рингу. Німець нахилився до його тіла і випустив швидкострільний град жорстких ударів правою по голові та обличчю, а потім завдав один завершальний нищівний удар у щелепу. Луїс опустився на коліна, потім повалився уперед обличчям на підлогу. Суддя Артур Донован відрахував нокаут. Згодом у вбиральні Луїс сказав, що не пам’ятає нічого про бій поза 5-м раундом.