Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна
- Автор: Браун Дэниел Джеймс
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-36-4
- Переводчик: Любовь Пилаева
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна». Краткое содержание книги:
Друга переносить нас до Німеччини, де Гітлер уже задумав свій найстрашніший план — Другу світову Перш ніж розв’язати війну, він прагне приспати ворога — показати, що Німеччина гостинна, вільна і мирна держава. Задля цього керівництво країни вирішує провести Олімпійські ігри 1936 року, куди, у складі збірної США з веслування, потрапляють наші герої.
Створена на основі реальних подій, книга розповідає про дружбу, вірність і відчайдушну боротьбу добра та зла. А головне — проводить паралелі з сучасним світом, змушує замислитись над тим, що подібний сценарій може повторитися, або навіть вже повторюється, сьогодні.
Гітлер тепер з абсолютною ясністю зрозумів слабку рішучість очільників держав на заході. Одначе, повторна окупація Рейнської зони не могла пройти без жодних втрат. Хоча не було ніякої військової реакції, здійнявся галас серед громадських кіл у багатьох зарубіжних столицях. Дедалі більша кількість людей у Європі та Сполучених Штатах почали знову говорити про Німеччину як під час Першої світової війни, коли країну в цілому сприймали як націю «гунів» — варварів, що нехтують законами. Гітлер знав, що для західних країн буде значно легше мобілізуватися проти народу варварів, ніж проти цивілізованої нації. Він потребував перемоги у відносинах із громадськістю — не вдома, де окупація Рейнської зони була надзвичайно популярна, а в Лондоні, Парижі та Нью-Йорку.
Нацистське керівництво тепер було переконане, що майбутні Олімпійські ігри в серпні забезпечать чудову нагоду для маскараду. Німеччина покаже себе світові як надзвичайно чиста, ефективна, сучасна, технологічно розвинена, культурна, енергійна, розумна й гостинна нація. Від двірників до господарів готелів і державних службовців, тисячі німців тепер пристрасно працювали, щоб у серпні світ побачив найкраще обличчя Німеччини.
У Міністерстві пропаганди Йозеф Геббельс заходився будувати альтернативну реальність у німецькій пресі, на певний час прибираючи антисемітські посилання, розкручуючи детально розроблені фікції про мирні наміри Німеччини, палко рекламуючи країну, як гостинну для усіх народів світу. У нових розкішних офісах друкарських лабораторій Гейєра у південному Берліні Лені Ріфеншталь почала вкладати в роботу 2.8 мільйона рейхсмарок, які нацистський уряд таємно переказав їй через Міністерство пропаганди з метою виробництва фільму про майбутні Олімпійські ігри під назвою «Олімпія». Секретність, запроваджена з жовтня минулого року, мала приховати від Міжнародного олімпійського комітету політичне та ідеологічне джерело фінансування стрічки. І дійсно, решту свого життя Ріфеншталь продовжуватиме наполягати на тому, що це був всього лише художньо-документальний спортивний фільм. Але насправді, від самого зародження його задуму, «Олімпія» був політичним та ідеологічним витвором.
Свідомо поєднуючи вигідні кадри зображення грації, краси і молодечої енергії з іконографією та ідеологією нацистів, Ріфеншталь спритно змалювала нову німецьку державу як щось ідеальне — прекрасний кінцевий продукт високодосконалої цивілізації, що походила безпосередньо від стародавніх греків. Фільм не просто ілюстрував, але почасти й визначав ще не до кінця сформовані, але дедалі більш хитросплетені нацистські міфи.
Після перемоги над Каліфорнією на озері Вашингтон Ел Ульбріксон дав хлопцям з основної університетської команди 2 тижні на те, щоб виконати курсові роботи та залагодити особисті справи перед початком фінального ривка до Берліна. Після того як хлопці поїдуть у Поукіпзі, нагадав Ульбріксон, можливо, якщо все піде добре, вони не повернуться до Сіетла до вересня. Тож роботи було багато.
Коли вони повернулися на човнову станцію 4 травня, він влаштував тренування на низькій частоті ходу, усе ще намагаючись згладити останні кілька технічних збоїв. Вони недоладно веслували протягом перших кількох днів на воді, поки знову не віднайшли свій резонанс. Щойно хлопці відновили його, їхній човен швидко почав переважати всі інші екіпажі на озері. Але 18 травня тінь академічної катастрофи впала на екіпаж. Ульбріксон дізнався, що, незважаючи на перерву, четверо його університетських хлопців ще мали «хвости», і їх могли виключити з університету за кілька днів. Тренер лютував. Ще в січні він попередив хлопців: «Ми не можемо чекати телепнів, що не справляються з навчанням... Кожен, хто відстає, буде виключений, і годі». Тепер він потягнув Чака Дея, Обрубка МакМілліна, Дона Х’юма і Коротуна Ханта у свій кабінет, зачинив двері і дав їм прочухана. «Кожен із вас може бути найкращим веслярем у країні, але з вас не буде жодної користі для цієї команди, якщо ви негайно не виправите свої справи у класі. Це означає — навчатися!» Ульбріксон ще димів від гніву, коли хлопці купкою вийшли з кабінету. Несподівано все було під загрозою. І найгірше: якщо більшості з них просто треба було здати якісь прострочені роботи, то Дон Х’юм мав якнайшвидше скласти заключний іспит, щоб залишитися в університеті. Якщо й був серед членів екіпажа хлопець, якого Ульбріксон не міг дозволити собі втратити, то це був саме Дон Х’юм.