Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
- ISBN: 978-617-585-034-3
- Переводчик: Юрий Игоревич Андрухович
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича». Краткое содержание книги:
Про все це я звітую у скороченій версії, зважаючи головним чином на генеральну лінію долі, без занурення в деталі цієї дивної кар’єри, позаяк усе викладене належить передісторії подій, про які тут йдеться. Ні, моє щастя не мало в собі зовсім нічого від ексцесу та розперезаності, як можна було би припускати. Мене лиш усього охопили спокій та певність, знак, за яким — привчений життям до чутливості на будь-які посмикування обличчя долі, досвідчений її фізіономіст — я з глибоким полегшенням вирішив, що цього разу вона не приховує жодних підступних намірів. Якість мого щастя була з категорії тривалих і ретельних.
Усе моє минуле блукальця і бездомна підпільна нужда мого колишнього існування відірвалися від мене й летіли навспак, ніби площина країни, навскоси перехилена у променях заходу сонця, ще раз виринувши понад пізніми обріями, в той час як потяг, яким я мчав, долаючи останню кривизну, стрімко ніс мене в ніч, набравши повні груди майбутнього, що било в обличчя, тугого, п’янкого, дещо пропахлого димом майбутнього. Тут доречно згадати про найважливіший факт, який замкнув і увінчав ту епоху щастя й успіху — про Елізу, що її я саме в той час зустрів на своєму шляху і після недовгих та пристрасних упадань пошлюбив.
Рахунок мого щастя замкнутий і повний. Моє становище в опері непохитне. Дириґент філармонійного оркестру, пан Пеллеґріні, цінує мене й цікавиться моєю думкою в усіх вирішальних моментах. Він дідок, що стоїть на порозі пенсії, і вже тихцем погоджено — між ним, наглядовою радою опери та міським музичним товариством, що після його відходу дириґентська паличка без довгих зволікань перейде в мої руки. Я вже не раз тримав її в руках — чи то дириґуючи на щомісячних філармонійних концертах, чи то заступаючи в опері прихворілого маестро, або й у випадках, коли добрий дідок не почувався на силі впоратися з чужою за духом новомодною партитурою.
Опера належить до найкраще облаштованих в усій країні. Моєї платні цілком вистачає на життя в атмосфері добробуту, не без позлітки деякого надлишку. Пару кімнат, у яких ми мешкаємо, Еліза обставила згідно зі своїм смаком, оскільки з мого боку немає жодних побажань чи ініціативи в цьому напрямі. Зате Еліза має дуже рішучі, хоч і досить змінні підходи, які реалізує з енергією, гідною чогось ліпшого. Вона вічно в перемовинах із постачальниками, зі знанням діла бореться за якість товару, за його ціну, і на цьому полі досягає успіхів, якими сильно пишається. На її заповзятливість я дивлюся з поблажливою ніжністю і водночас деякою обавою, ніби на дитину, що легковажно грається понад самою прірвою. Як наївно вважати, ніби борючись за тисячі дрібниць нашого життя, ми формуємо свою долю!
Я, котрий щасливо завернув у цю спокійну затоку, хотів би вже лише приспати її, долі, пильність, не кидатись їй в очі, непомітно притулитися до свого щастя і стати невидимцем.
Місто, в якому доля дозволила мені знайти настільки спокійну блаженну пристань, славиться своїм старим і поважаним кафедральним, що розташований на високій платформі, дещо за межею забудови. Тут місто раптово обривається, стрімко спадає бастіонами і схилами, вкритими шовковичними та горіховими гаями, — і відкривається вид на далекі краї. Це останнє й остаточне підвищення крейдяного масиву, що стоїть на варті над просторою і світлою рівниною провінції, на всю широчінь відкритою для теплих повівів заходу. Виставлене під цей лагідний приплив місто замкнулось у солодкому й тихому кліматі, що ніби утворює власний мініатюрний метеорологічний цикл у межах більшого й загального. Протягом усього року тут віють ледь відчутні лагідні повітряні струмені, які ближче до осені поволі переходять у єдиний ненастанний і медоплинний потік, різновид світлого атмосферного Гольфстріму, в повсюдне й монотонне вітровіння, солодке аж до стирання пам’яті і блаженного завмирання.