Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
1. Засновники (засновник) установи не можуть брати участі в управлінні нею. Але ж повинен бути суб'єкт, що має право створювати правління та змінювати його склад. Такий орган Цивільним кодексом не визначається. А без створення правління установа діяти не може. Очевидно, мається на увазі, установчим актом установи права створювати правління установи, припиняти повноваження фізичних осіб — членів органів управління установою, а також призначати нових членів правління можуть надаватись наглядовій раді установи.
2. Створення правління установи є обов'язковим. Правління установи слід визнати органом юридичної особи, колегіальним органом управління установи. Правління приймає рішення відповідно до правил, встановлених ст. 99 ЦК стосовно колегіального органу управління товариства. Кворум належить визначати в установчому акті установи, оскільки він не визначений законом.
3. Разом з правлінням установчий акт установи може передбачати створення інших органів управління установою. У цьому разі в установчому акті має визначитись порядок формування цих органів та їх складу. Це правило надає можливість сформувати орган, що буде здійснювати функції щодо створення правління установи та зміни його складу.
4. Створення наглядової ради установи є обов'язковим. Вона здійснює нагляд за тим, як правління установи здійснює право власності установи, як додержується в діяльності установи її мета, що передбачена установчим актом. Наглядова рада здійснює нагляд також і за іншою діяльністю установи, як це передбачено установчим актом. Не виключається надання наглядовій раді установи інших повноважень.
Стаття 102. Передання майна установі
1. В установчому акті визначається майно, яке засновник (а в разі його смерті — зобов'язана особа) повинен передати установі після її державної реєстрації.
1. Цивільний кодекс не передбачає формування майна установи до її державної реєстрації. Тому засновник або його спадкоємці зобов'язані передати майно, передбачене установчим актом, після державної реєстрації установи. Обов'язок передання майна установі може бути покладено на виконавця заповіту (ст. 1286 — 1290 ЦК).
Стаття 103. Зміна мети установи та структури управління
1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган, який здійснює державну реєстрацію, може звернутися до суду з заявою про визначення іншої мети установи за погодженням з органами управління установою.
2. У разі зміни мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та дбати про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися за наміром засновника.
3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.
4. У разі зміни мети установи або зміни структури управління установи її правління зобов'язане повідомити суд у письмовій формі про свою думку з цього питання.
1. Затвердивши установчий акт установи, її засновники не мають права в подальшому змінювати цей акт. За таких умов здійснення мети установи може стати взагалі неможливим. Законодавець не виключає також, що здійснення мети установи може зі спливом часу суперечити інтересам суспільства і навіть загрожувати цим інтересам. У разі такої загрози або неможливості здійснення мети установи, ч. 1 ст. 103 ЦК встановлює порядок внесення до установчого акта змін, що стосуються мети установи. Це питання вирішується судом. Заяву до суду подає орган, що здійснює реєстрацію юридичних осіб (абзац дев'ятий ч. 1 ст. 6 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [180]). Така заява має подаватись до господарського суду, оскільки заявником (позивачем) в цьому випадку буде юридична особа, що здійснює реєстрацію, а відповідачем — установа, щодо зміни мети діяльності якої ставиться питання.
2. Слова «за погодженням з органами управління установою» в ч. 1 ст. 103 ЦК стосуються визначення установі іншої мети. Оскільки її (мету) має визначити суд, то суд і зобов'язаний одержати погодження органів управління установи. Усупереч волевиявленню органів управління установи суд не повинен визначати мету установи. Але ж і слідувати беззаперечно волевиявленню цих органів суд не зобов'язаний. Слід вважати, що суд може відступити від цього волевиявлення в двох випадках: 1) якщо в установі сформовано не тільки правління, а й інші органи управління, між якими не досягнуто згоди щодо нової мети установи; 2) якщо органи управління погоджують лише таку зміну мети установи, в результаті якої мета залишається такою, здійснення якої є неможливим, або такою, що суперечить інтересам суспільства. Викладене не суперечить ч. 4 ст. 103 ЦК, що покладає на правління установи обов'язок надати саме суду свою думку з цього питання в письмовій формі.