Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Боевая фантастика » Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід [UK]
Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід [UK]

Электронная книга - «Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід [UK]». Краткое содержание книги:

Схід Меекханської імперії вже багато років знаменитий своїми дикими степами, а ще — дивними Урочищами, що з’являються нізвідки й стають домівкою для дивних створінь. Тут, на Сході, з-за кордону пильно вдивляються в Імперію переможені колись кочівники. Тут колишній герой Імперії, генерал Ласкольник, збирає під своє крило кращих кіннотників, маючи на меті дивні й несамовиті речі... На Заході ж континенту, у вільному місті Понкее-Лаа, міцніє культ бога війни Реаґвира. Молодий злодюжка Альтсін і гадки не має, в яку халепу потрапить, погодившись повернути таємничу реліквію в Реаґвирів храм, — та ця авантюра назавжди змінить його життя і розкриє правду про існування давніх богів.
1 ... 127 128 129 130 131 132 133 134 135 ... 222
Перейти на страницу:

Молодша зеехійка швидко застрекотіла. Старша підвела голову й шарпнулася вперед.

— Навіть не думай. Якщо вони дізнаються, що тобі відома правда, то знайдуть тебе та вб’ють, навіть якщо їм доведеться поставити все місто догори дриґом.

— Ан’но…

— Ні! Мені вже нічим не допоможеш… Вони майже зламали мене. Меч…

Вона заспокоїлася із помітним зусиллям.

— Не дивуйся, хлопче, що я розмовляю твоєю мовою. Вона теж знає її набагато краще, ніж готова визнати, а я не маю часу й сил, аби повторювати все по два рази. Ти помиляєшся, вважаючи, що копія — це лише іграшка. Цей Меч був створений таким чином, аби поглинати життєву силу жертв і передавати її власнику. Жерці знайшли якийсь спосіб, аби переливати цю силу в копію. Але не насмілилися зробити дублікат тих самих розмірів, бо тоді б у них виникли складнощі з опануванням його Сили. Це важкі чари, копія має бути точною до найменших дрібниць, і тоді вони утворюють пару черпак-джбан. Сила цього Меча передається до тієї лже-реліквії, що демонструється у храмі. А звідти — йде до вірних. Життєва сила має різні аспекти, але всі вони змінюються таким чином, щоб оздоровлювати, лікувати й допомагати. Проте…

— Щоби нагорі ставалися дива, тут мусить хтось помирати?

Вона кивнула.

— Тож звідси і йде пульсація сили Меча? — продовжував він.

На мить вона здавалася здивованою.

— Так. Мудрий хлопець. Допоможеш мені?

Він не відповідав, зайнятий відриванням шмати від сорочки. Кілька разів обернув долоню тканиною й затиснув її у кулак. Чим би не був той Меч, але він не стане годувати його своєю кров’ю.

— Чи…

— Не говори так багато, — буркнув він, підходячи ближче. — Хочу глянути на ці пута.

З кінців ґарди виростали чорні ланцюги, що закінчувалися пласкими кайданами. Кожен ланцюг мав по сім ланок, перша з яких виростала просто зі зброї. Обручі, які охоплювали зап’ястки жінки, були тісними і, здавалося, вросли в шкіру.

Він потягнувся до пояса та вийняв одну зі своїх спеціальних пляшечок. На товстому зеленому склі було вирізано кілька забарвлених у темний багрянець знаків.

Жінка глянула на начиння.

— Чари, — ствердила.

— Ну-у… Якби не закляття, то вміст цієї пляшечки проїв би скло за сто ударів серця. Небагато алхіміків зуміє зробити щось схоже. Ми звемо це шмарклями п’яного несбордійця.

Він обережно відкоркував пляшечку й приставив її шийку до найближчої ланки.

— Зазвичай самі лише випари можуть проїсти залізо.

Почекав деякий час, згодом скривився й трохи торкнувся пальцем до металу. Жодних слідів. Обережно, зважаючи на кожен жест, він нахилив шийку над ланцюгом і дозволив, щоб одна крапля впала на його поверхню. Добре пам’ятав реакцію звичайної сталі, навіть найкращої: сичання, бульбашки й дим із гірко-кислим запахом. Тут не сталося нічого. Крапля скотилася з металу, наче вода по вощеному пергаменті, й упала на підлогу. І лише тоді почулося сичання, а сморід наповнив повітря. Альтсін закоркував і заховав пляшечку.

— І що тепер? — із лагідною насмішкою запитала вона. — Пилка по металу?

Він зрозумів, що вона від самого початку знала, чим скінчиться спроба з кислотою.

— А ти витримаєш пиляння кістки? — загарчав розгнівано. Вона жахливо посміхнулася.

— А ти думаєш, що — ні?

Ох, нехай йому. Куля жовчі, яка вже якийсь час сиділа в його шлунку, вибралася на мандрівку вгору.

— Це не вдасться, — заявив він категорично.

— Авжеж, — вона повільно кивнула. — Я стекла би кров’ю до смерті, кричачи й борсаючись, а Меч хлебтав би мою кров, аж доки б не поглинув мене. Я не бажаю так померти.

Вся ситуація починала відчутно віддавати безумством. Чи справді він стояв зараз у підземеллях Храму Реаґвира й розмовляв із зеехійською жінкою про те, щоб відрізати їй руки? Хотів вибігти звідси та найнятися на перший ліпший корабель, який збирався відплисти в море.

1 ... 127 128 129 130 131 132 133 134 135 ... 222
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)