Гаррі Поттер і орден Фенікса
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #5
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і орден Фенікса». Краткое содержание книги:
— Де чергує? — відразу поцікавився Рон.
— Немає значення де. Там, де потрібно Ордену, — відповів Сіріус. — Отож мені й випало бути в ролі посланця. І не забудьте підтвердити їй, що я вам усе переказав, бо вона чомусь не дуже мені довіряє.
Запала чергова мовчанка, під час якої Криволапик нявкнув і спробував дістати лапкою Сіріусову голову, а Рон длубався пальцем у дірочці в килимку.
— То ти хочеш, щоб я пообіцяв не брати участі в групі захисту? — промимрив нарешті він.
— Я? Ні, не хочу! — здивовано заперечив Сіріус. — По-моєму, це блискуча ідея!
— Справді? — зрадів Гаррі.
— Справді! — підтвердив Сіріус. — Чи ти думаєш, що ми з твоїм батьком сиділи б там і виконували накази такої старої мегери, як Амбридж?
— Але... торік ти тільки й торочив, щоб я був обережний і не ризикував...
— Гаррі, торік ми мали звістки, що хтось у Гоґвортсі намагався тебе вбити! — нетерпляче пояснив Сіріус. — А цього року ми знаємо, що хтось за межами Гоґвортсу хотів би повбивати нас усіх! Тому я й думаю, що ідея навчитися нормально захищатись дуже добра!
— А якщо нас усіх виженуть зі школи? — запитально глянула на нього Герміона.
— Герміоно, та це ж твоя ідея! — витріщився на неї Гаррі.
— Я знаю. Мені просто цікаво почути Сіріусову думку, — знизала вона плечима.
— Краще вилетіти зі школи і навчитися захищатись, аніж сидіти в ній, не знаючи, що з цього всього буде, — відповів Сіріус.
— Абсолютно, — завзято підтримали його Гаррі з Роном.
— Отож, — мовив Сіріус, — як саме ви збираєте групу? Де зустрічаєтесь?
— З оцим якраз проблема, — зізнався Гаррі. — Не знаємо, де можна зібратися.
— А як щодо Верескливої Халупи? — запропонував їм Сіріус.
— Оце ідея! — захопився Рон, але Герміона скептично пирхнула, й усі на неї глянули, навіть Сіріусова голова, що обернулася в полум'ї.
— Сіріусе, ви зустрічалися у Верескливій Халупі тільки вчотирьох, — сказала Герміона, — і всі ви вміли перетворюватися на тварин, тому при потребі могли всі сховатися під одним плащем-невидимкою. А нас набралося двадцять вісім душ, серед яких немає жодного анімага, тож нам буде потрібен не плащ, а намет-невидимка...
— Маєш рацію, — засмутився Сіріус. — Але я впевнений, що ви щось придумаєте. На п'ятому поверсі за великим дзеркалом колись був досить просторий таємний перехід. Там би вам теж вистачило місця...
— Фред і Джордж казали, що туди вже не потрапити. — похитав головою Гаррі. — Він обвалився, чи щось таке.
— Овва... — насупився Сіріус. — Ну, я ще подумаю, а тоді...
Він раптом замовк. Обличчя тривожно напружилося. Сіріус покосився на суцільну цегляну стіну каміна.
— Сіріусе? — занепокоївся Гаррі.
Але той зник. Гаррі якусь мить дивився на вогонь, а відтак повернувся до Рона з Герміоною.
— Чому він?..
Герміона перелякано зойкнула й зірвалася на ноги, не відводячи очей від каміна.
Поміж язиків полум'я з'явилася рука, що намагалася ніби щось ухопити. Жирна рука з коротенькими пальцями, обвішана гидкими старомодними перснями.
Друзі стрімголов кинулися навтьоки. Гаррі озирнувся аж біля дверей хлопчачої спальні. Рука Амбридж намацувала щось у вогні, ніби точнісінько знала, де щойно було Сіріусове волосся й намірилася в нього вчепитися.
— РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ —
Дамблдорова армія
— Гаррі, Амбридж прочитала твого листа. Інших пояснень нема.
— Думаєш, це вона напала на Гедвігу? — обурився він.
— Я майже впевнена, — похмуро сказала Герміона. — Дивися за жабою, бо тікає.
Гаррі спрямував чарівну паличку на жабу-бика, що з надією пострибала на протилежний бік стола. "Акціо!" — і невдоволена жаба знову опинилася в його руці.
Уроки замовлянь найкраще підходили для особистих розмов. Довкола стільки всього діялося, що ризик бути підслуханим зводився до нуля. Сьогодні, коли в кімнаті було повно кумкаючих жаб-биків та каркаючих круків, а по вікнах періщила злива, ніхто не звертав уваги на перешіптування Гаррі, Рона й Герміони. А шепотілися вони про те, як Амбридж мало не впіймала Сіріуса.
— Я це запідозрила ще тоді, як Філч причепився, ніби ти замовив партію какобомб. Це була така безглузда вигадка, — шепотіла Герміона. — Тобто, щоб уникнути неприємностей, ти міг показати свого листа й одразу стало б ясно, що ти нічого не замовляв. ... Недолугий жарт, правда? Але тоді я подумала — а що, як комусь просто потрібна була причіпка, щоб прочитати твого листа? Тоді Амбридж і могла все це задумати — натякнути Філчеві про какобомби, зіпхнути на нього всю брудну роботу з конфіскацією листа, а потім або якось його в нього викрасти, або просто наказати, щоб він їй показав... Не думаю, що Філч протестував би, бо хіба він коли-небудь відстоював учнівські права? Гаррі, ти зараз розчавиш жабу.