Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
— Так. Але не тільки. Світи існують, але їх розуміння залежить від світу живих, вірно?
— Ти хочеш сказати, що життя зароджується в цьому світі, а після смерті душі забирає Володар нижнього царства?
— Так, але не тільки. Ти не бачиш зв'язку? Річард вже нічого не розумів. Він виріс, не маючи ні найменшого уявлення про магію.
— Ми спіймані між двома царствами?
— Ні, не зовсім так. — Ніккі блиснула очима. Почекавши, поки він зустрітися з нею поглядом, вона підняла палець, підкреслюючи важливість своїх слів. — Магія — провідник між світами. Коли магія зменшується, від нас не просто віддаляються інші світи, але і вплив цих світів в нашому світі стає менше. Розумієш?
Річарда пробрало тремтіння.
— Тобто інші світи починають впливати менше, як… як батьки на змужнілу дитину?
— Так. — Її очі раптом зробилися дуже глибокими. — Світи віддаляються один від одного, приблизно як дитина — він росте, виростає і покидає будинок. Але і це ще не все. — Ніккі трохи подалася вперед. — Бачиш, можливо, інші світи здатні існувати лише завдяки їх зв'язку зі світом живих, з нашим світом. — Зараз вона здавалася саме тим, ким і була насправді — стовісімідесятирічною чаклункою. — Вважається навіть, — прошепотіла Ніккі абсолютно абстрактним тоном, — що без магії, що зв'язує інші світи з нашим, ті світи перестануть існувати.
Річард сковтнув.
— Тобто коли дитина виростає і покидає батьківський дім, батьки вже не так важливі для його подальшого існування. Навіть коли вони врешті-решт постаріють і помруть. Хоча колись вони були йому життєво необхідні і міцно з нею пов'язані, тепер, коли вони перестали існувати, він продовжує жити і без них.
— Абсолютно вірно, — дуже тихо сказала Ніккі.
— Світ змінюється, — кивнув Річард. — Світ не стоїть не місці. Ось чого домагається Джеган. Він хоче, щоб магія і ті інші світи перестали існувати, а цей світ залишився в його одноосібному володінні.
— Ні, — неголосно заперечила Ніккі. — Він хоче цього не для себе, а для всього людства. — Річард почав було заперечувати, але вона обірвала його. — Я знаю Джегана і кажу тобі так, як вважає він. Може, він і насолоджується тим, що творить, але в глибині душі вірить, що робить це не для себе, а для всього людства.
Річард не бачив сенсу сваритися. Як би там не було, через зміни, що відбуваються, істоти, подібні драконам, цілком могли померти. Ті білі кістки, можливо, були останками останнього червоного дракона.
— Через таку ось подію, як нашестя шимів, світ вже змінився безповоротно — настільки, що чарівні істоти всі померли, — продовжила Ніккі, дивлячись в сутінкову далечінь. — І в цьому взаємопов'язаному світі, що я описала, магія — навіть така, як наша — теж дуже скоро зникне. Тепер ти зрозумів? Без цього провідника між світами, цієї зв'язки з іншими світами, які, можливо, вже більше не існують, діти чарівників будуть народжуватися без магічного дару.
У всякому разі, одне йому було зрозуміло точно: коли прийде час, він подбає, щоб Ніккі припинила своє існування. Вимерла.
Вони рушили далі. Річард часто озирався на величезні біліли кістки, поки ті не зникли з очей.
У місто вони в'їхали вже затемна. Коли Річард поцікавився у перехожого, що це за місце, то дізнався, що містечко називається Ріпплі. Тихе містечко у віддаленому кутку Серединних Земель, неподалік від того місця, що раніше було пусткою, звідки ніхто не повертався. Жителі Ріпплі вирощували на продаж пшеницю і розводили овець, а дрібну живність тримали для своїх потреб.
Сюди йшла дорога з північного заходу, з Ренвольда, інші дороги вели на північ. Ріпплі служив торговельним перехрестям між Ренвольдом і селами на півночі і сході. Тепер, звичайно, Ренвольда більше немає. Імперський Орден вирізав усе місто і на вулицях Ренвольда живуть лише примари. Мешканці степів, що продавали там свої товари, залишилися без засобів до існування. І жителі навколишніх сіл і міст, які приїжджали торгувати в Ріпплі, — теж. У Ріпплі настали важкі часи.
Річард з Ніккі привернули до себе загальну увагу. Після загибелі Ренвольда приїжджі стали тут рідкістю. Вони обидва втомилися, а в містечку малася таверна, але там збиралася місцева банда, і Річарду зовсім не хотілося вплутуватися в неприємності. В іншому кінці міста була непогана стайня, і власник дозволив їм переночувати на сіннику за срібний пенні з кожного. Ночі стояли холодні, а на сіннику можна було сховатися від вітру, і Річард, не торгуючись, заплатив за місце для них з Ніккі і ще три за коней. Неговіркий господар був такий радий додатковій платі, що пообіцяв Річарду почистити коней, нагодувати і перекувати.