Екзорцист

Даєр глянув ліворуч, почувши, як завищали гальма. То було поліційне авто. З нього виліз Кіндермен. Він швидко обійшов авто спереду, помахав рукою й поспіхом рушив до Даєра, гукаючи:

— Я прийшов попрощатися.

— Вони щойно поїхали.

Детектив засмучено застиг на місці.

— Справді? Я запізнився?

Даєр кивнув.

Кіндермен подивився з жалем на Проспект-стрит, опустив голову й похитав нею.

— Ох! — пробурмотів він. Тоді подивився на Даєра. Підступив до нього й турботливо запитав: — Як там дівчинка?

— Виглядала добре. Цілком добре.

— Це прекрасно. Немає справді нічого важливішого. — Детектив підняв руку й глянув на годинника. — Ну, знову до справ, — сказав він, — знову до праці. Бувайте, отче. — Він відвернувся й рушив до поліційного авта, але враз зупинився, повернув голову й допитливо глянув на священика. — Ви ходите в кіно, отче Даєр? Любите фільми?

— Ну, звичайно.

Кіндермен обернувся й наблизився до Даєра.

— Я маю контрамарки, — сказав він із притиском. — І то на сьогоднішній вечірній сеанс у «Байоґрефі». Ви б не хотіли піти?

— А що там крутять?

— «Буремний перевал».

— І хто в ролях?

— Хто в ролях? — Детектив звів докупи брови, глянув з-під лоба й грубувато буркнув: — Сонні Боно в ролі Гіткліфа, а Шер грає Кетрін Ерншоу. То ви йдете чи ні?

— Я вже це бачив.

Детектив зиркнув на єзуїта, тоді відвернувся й сумовито пробурмотів:

— Ще один! — А тоді знову глянув на Даєра з усмішкою, узяв його попід руку й поволі повів тротуаром. — Мені оце пригадався один рядок із фільму «Касабланка», — привітно мовив він. — Там наприкінці Гамфрі Боґарт каже героєві Клода Рейнса: «Луї, мені здається, це початок чудової дружби».