Екзорцист

Кріс зазирнула в спальню Реґани. Та незадоволено дивилася на майже повну валізку, що лежала в неї на ліжку, притискаючи до грудей дві м’які іграшки. Вони поспішали на літак пополудні до Лос-Анджелеса, а Шерон і подружжя Енґстромів залишалися, щоб усе остаточно залагодити з будинком перед від’їздом, після чого Карл мав перетнути майже всю країну на червоному «ягуарі», повертаючись додому.

— Як тобі пакується, котику? — запитала Кріс. Реґана глянула на неї, схиливши вбік голову. Ще трохи бліде личко. Трохи худеньке. З темними колами під очима.

— Тут зовсім мало місця! — насуплено буркнула вона й надула губки.

— Ну але ж ти не можеш забрати із собою все, дитинко. Залиши, що не вміщається, і Віллі потім привезе. Поквапся, золотце. Інакше ми не встигнемо на літак.

— Добре, мамусю.

— Ну й чудово.

Кріс залишила Реґану й швидко збігла сходами вниз. Почула дзвінок у двері, пішла й відчинила їх.

— Вітаю, Кріс. — То був сумовитий отець Даєр. — Я просто прийшов попрощатися, — сказав він.

— Заходьте. Я власне збиралася вам зателефонувати.

— Та ні, Кріс, не треба, ви й так поспішаєте.

Вона взяла його за руку й затягнула всередину.

— Ой, та годі вже вам! Я якраз хотіла випити кави. Буду рада, якщо ви долучитеся.

— Ну, якщо ви наполягаєте…

Вона наполягла, і вони пішли до кухні, де сіли за столик, пили каву й обмінювалися люб’язностями, а довкола них метушилися Шерон та Енґстроми. Кріс заговорила про Мерріна, про те, як дивно й приємно було їй бачити на його похоронах стількох високоповажних гостей, зокрема й закордонних. Тоді якийсь час вони просто мовчали, а Даєр скорботно дивився у свою чашку. Кріс немовби прочитала його думки.

— Вона так нічого й не пригадує, — тихенько мовила вона. — Мені дуже жаль.

Єзуїт засмучено кивнув. Кріс подивилася на свою тарілку зі сніданком. Вона так поспішала, що навіть не встигла поснідати. Троянда й далі там лежала. Вона взяла її за стебло й задумливо покрутила пальцями.

— А він так і не познайомився з нею, — пробурмотіла вона. Тоді перестала вертіти троянду й звела погляд на Даєра. Він пильно на неї дивився.

— Як ви гадаєте, що сталося насправді? — м’яко запитав він Кріс. — Тобто як невіруюча. Гадаєте, вона справді була одержима?

Кріс замислилася, опустивши голову й далі машинально крутячи пальцями троянду.

— Не знаю, отче Даєр. Я просто не знаю. Ось ви приходите до Бога й хочете з’ясувати, чи Він є, але Йому потрібні мільйони років для того, щоб виспатися, бо інакше він стає дратівливим. Ви розумієте, про що я? Він ніколи нічого не каже. А от коли мова заходить про диявола… — Вона подивилася на Даєра. — З дияволом усе інакше. Я можу в нього повірити, фактично я вже, мабуть, повірила. А знаєте чому? Бо саме цей паскудник робить усі рекламні ролики.