Велика маленька брехня
- Автор: Мориарти Лиана
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-966-948-139-9
- Переводчик: Катерина Іванова
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Велика маленька брехня». Краткое содержание книги:
Велика маленька брехня - блискучий роман про колишніх чоловіків, других дружин, матерів та дочок, шкільний скандал та маленьку брехню, котра може стати смертельною.
— Не дивно, ти ж важиш кілограмів із десять, — усміхнулася Маделін. — Ми з тобою поладнаємо, я люблю людей, котрі швидко п’яніють — мені більше лишається.
— Маделін, залиш шампанське для іншої нагоди, — сказала Селеста.
— Але ж сьогодні Свято Маделін, — засмутилася вона. — А я поранена.
Селеста закотила очі:
— Давай келих.
Тея: Коли Джейн приїхала забирати Зіггі з орієнтаційної зустрічі, вона була п’яненька. Це вже багато про що свідчить, хіба ні? Молода самотня мама п’є з самісінького ранку. А ще ця жуйка. Не надто гарне перше враження. Ось, що я хочу сказати.
Бонні: На Бога, ніхто п’яним не був! Був сніданок із шампанським на честь дня народження Маделін. Дівчата просто були веселенькі. Принаймні я так чула. Насправді, ми не змогли приїхати на орієнтаційну зустріч, бо були у Сімейній Обителі у Байрон Бей. Дивовижний духовний досвід. Хочете дам адресу сайту?
Харпер: З першого ж дня було очевидно, що Маделін, Селеста і Джейн — ще та трійця! Вони приїхали, обнімаючи одна одну за талію, немов дванадцятилітні дівчатка. Нас із Ренатою на їхнє маленьке свято не запросили, хоч ми знайомі з Маделін ще з тих часів, коли наші діти разом ходили до садочка. Але, як я сказала того вечора Ренаті, коли ми насолоджувалися надзвичайним дегустаційним меню у «Ремі» (між іншим, це було ще до того, як увесь Сідней довідався про це місце), мені було геть байдуже.
Саманта: Я працювала. Стью повів Лілі на орієнтаційну зустріч. Він розповідав, що деякі мами влаштували собі сніданок із шампанським. Я тоді сказала: «Дуже добре. І як їх звати? Схоже, що це наші люди».
Джонатан: Я все пропустив. Ми із Стью говорили про крикет.
Меліса: Ви цього від мене не чули, але ж очевидно, що Маделін Мак-Кензі того ранку так напилася, що підвернула ногу.
Грейм: А мені здається, ви йдете хибним слідом. Не розумію, як нещасний сніданок із шампанським міг призвести до вбивства та усього того безладу, а ви?
Шампанське ніколи не буває зайвим. Таким було кредо Маделін. Та згодом вона засумнівалася, чи не припустилися вони тоді помилки. Не тому, що були п’яні. Не були. А тому, що коли вони втрьох прийшли до школи, сміючись (Маделін вирішила, що не хоче сидіти в автомобілі і пропустити, як виходить Хлоя, тому пострибала, тримаючись за руки дівчат), усі інші батьки безпомилково відчули запах вечірки.
А люди дуже не люблять пропускати вечірок.
Розділ шостий
Джейн не була п’яна, коли повернулася до школи забрати Зіггі. Вона випила лише три ковтки того шампанського.
Але почувалася піднесено. І піднесення це народилося із звуку, з яким відкривається пляшка шампанського, із відчуття, що ти порушуєш правила, із раптовості всіх тих ранкових подій, із того, як відбивалися сонячні промені від високих тонких келихів, а бариста, котрий більше скидався на серфера, приніс їм три маленькі капкейки зі свічками, із запаху океану, із відчуття, що вона, можливо, подружиться з цими жінками, які так відрізняються від решти її друзів: старші, багатші, більш вишукані.
— Коли Зіггі піде до школи, у тебе з’являться нові друзі, — завжди говорила мама — з надмірним ентузіазмом, і це страшенно дратувало. Джейн вартувало чималих зусиль не закочувати під лоба очі і не поводитися як понурий підліток, котрий іде у нову школу. Матір Джейн мала трьох найкращих подруг, з якими вона познайомилася двадцять п’ять років тому, коли Дейн, старший брат Джейн, пішов у початкову школу. У перший день навчання вони пішли на каву і з того часу не розлучалися.
— Мені не потрібні нові друзі, — відповідала Джейн мамі.
— Потрібні. Ти маєш дружити з іншими мамами, — відказала її мама. — Ви підтримуватимете одна одну. Вони розумітимуть, через що тобі доводиться проходити.
Джейн пробувала подружитися з мамами у дитсадку, але ця затія провалилася. Вона просто не могла осягнути тих говірких яскравих жінок та їхні безкінечні розмови про чоловіків, які «не допомагають» і ремонти, не закінчені до пологів, і кумедні випадки, коли вони були такі зайняті і такі втомлені, що вийшли з дому без макіяжу! (Джейн, котра натоді була без макіяжу, та й взагалі не фарбувалася, нічого не сказала, але всередині їй хотілося кричати: Якого біса?).
Дивно, та вона прекрасно розуміла Маделін і Селесту, хоч із ними, насправді, у неї не було анічогісінько спільного, крім факту, що їхні діти йдуть до початкової школи. І хоч Джейн майже була впевнена, що Маделін теж ніколи не вийде з дому без макіяжу, вона відчувала, що разом із Селестою (яка теж була не нафарбована, вона й так мала дивовижну вроду, без удосконалення) може дражнити Маделін, і вона б сміялася, і теж би над ними жартувала, так ніби вони вже давно дружать.