За чарівною квіткою
- Автор: Бердник Александр Павлович
- Год: 1958
- Язык: украинский
- Год: Дитвидав
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «За чарівною квіткою». Краткое содержание книги:
ШУКАЧІ СКАРБІВ
Баба Оришка дотримала слова. Вона другого дня старанно «жувала» дітей кілька годин підряд. Чого вона тільки не говорила! І совісті в них нема, і бабу вони не жаліють і ніколи вона від них не сподівалася таких вчинків! Сеня клював носом під акомпанемент бабиних слів і ледве-ледве не заснув, але Вася вчасно штовхнув його під бік.
— Посміхайся, — засичав він. — А то розсердиться!..
Сеня кисло посміхнувся, зробив уважний вираз на обличчі. Нарешті бабі, мабуть, самій надокучило говорити і вона, буркочучи під ніс, пішла з хати.
Два дні баба Оришка не зводила очей з Васі і Сені. Юлька теж не показувалась біля сторожки. Баба злорадно говорила, що батько дав їй прочухана за нічні мандрівки і тримає під замком.
Вася просив діда взяти їх в ліс, але дід був зайнятий і тільки відбував обіцянками. Коля не виходив з своєї комори і не пускав хлопців до себе.
А вони терпляче чекали, коли можна буде обійти пильність баби Оришки, щоб вирватися вночі за скарбами. Коробочку з квіткою ще досі не відкривали, бо сховали її за ворітьми. Вася почав непокоїтися.
— Треба щось робити, — сказав він Сені.
На третій день вранці, хлопці, ласкаво посміхаючись, почали увиватися біля баби.
— Що, шибеники? — розпливлася баба в посмішці. — Щось хочете просити? Знаю я вас! Ну, чого вам треба?..
— Ми збігаємо до річки, бабо, — чемно попросив Вася. — Тільки на півгодини!
— Ну добре, — згодилася баба. — На півгодини дозволяю… Якщо не прийдете — я з Героєм на дні моря вас найду!..
Хлопці, мов горобці, вилетіли надвір і помчали до воріт. Герой, який мирно дрімав біля будки, злякано схопився на лапи. Вася на бігу злісно вдарив його ногою. Він страшно не злюбив Героя з того часу, як той знайшов їх уночі в папороті.
Собака заверещав, шмигнув у будку.
— Так тобі й треба, зрадник! — крикнув Вася, і вони кинулися через горби, аж пісок закурів.
Біля тину, що обгороджував подвір’я Юльчиних батьків, хлопці зупинилися.
— Ти мене тут зачекай, — сказав Вася. — Я миттю. Тільки домовлюсь про все як слід!..
Перестрибнувши через лісу, Вася підкрався до вікна. Він знав, що батько і мати Юльки на роботі. Дід плів корзини з лози біля клуні, а собака, — здоровий, капловухий, чорний, як ворона, — дрімав під сливою у холодочку, і його можна було не боятися.
Вася заглянув у вікно. Юлька сиділа на канапі і з заклопотаним виглядом закутувала великого рябого кота в якісь ганчірки. Він виривався, жалібно нявчав, протестуючи проти насильства. Але Юлька не звертала на те уваги.
Вася постукав у шибку. Юлька злякано підвела голову, випустила кота, який, настовбурчивши хвіст, метнувся під піч.
Дівчина кинулася до вікна, відчинила його.
— Ну що? — радісно зашепотіла вона.
— Сьогодні вночі, коли всі поснуть, — оглядаючись, сказав Вася, — об одинадцятій годині ми будемо чекати тебе біля трьох сосен… Зумієш?
— За скарбами? — Очі Юльки загорілися вогниками хвилювання.
— Ну да, — підтвердив Вася.
— Зумію, Васю! — кирпатий ніс Юльки аж почервонів від радості.
— Не підведеш?
— Ні! Краще вмру! Чесне піонерське!
— Гляди ж!
Вася відбіг від хати, шаснув у бур’ян і за мить був уже за тином.
— Ну як? — запитав Сеня. — Бачив її?..
— Порядок! Бачив! — солідно відповів Вася.
Не пройшло й півгодини, як хлопці знову з’явилися в сторожці. Баба Оришка була дуже здивована.
— Чого ж це ви так скоро? — розвела вона руками. — і навіть не покупалися…
— А ми боялися, що ви, бабо, будете турбуватися, — смиренно сказав Вася, опустивши очі додолу. Сеня одвернувся, щоб не чмихнути від сміху.
— Ой ви ж золоті мої соколики! — ніжно забасила баба Оришка. — Сідайте ж до столу, я вас вареннячком почастую. Ну, не сердьтеся на мене, що я часто бурчу, я не буду вам докучати! Біжіть, гуляйте собі!..
Хлопці, переморгуючись, відмовились.
— Ми з вами побудемо, — медовим голосом сказав Сеня. Баба зовсім розтопилася від радості. А хлопцям тільки цього й треба було…
Настала ніч.
До одинадцятої години хлопці навіть очей не зімкнули. Баба захропла на печі, дід ще не приходив. Вася підкрався і старанно прислухався, чи справді баба Оришка спить чи прикидається. Впевнившись, що спить, вій дав знак Сені і, відкривши вікно, поліз надвір.