Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
Ксенобіолог Ґвен Вей, на відміну від поліцейського, не залишала сторонньому спостерігачеві жодних шансів визначити, скільки ж стандартних років відрахував її глаймер[9]. Вона мала вигляд свіжої й доглянутої школярки, юної доньки арпікранських аристократів. Однак Вольск ще під час навчання в університеті бачив (і навіть вивчав) мережеві дайджести, у яких ішлося про участь Ґвен Вей в експедиціях двадцятилітньої давності. Іменем доктора Вей, зокрема, назвали бородавчату багатооку істоту, схожу на земну жабу. Доктор виявила її ще перед Війною у віддаленій Агрегації Білих Зірок.
Інформаційний дисплей над акваріумом з цими істотами, що його відвідувачі Арпікранського зоопарку рідко залишали без уваги, показував латинську форму їх назви: Bromosus vei — «смердючка Вей». Коли люди підходили до акваріуму, ці істоти агресивно стрибали на прозору стінку і плювалися оранжевою рідиною. Судячи з назви «жаби», лише товсте сапфірове скло акваріуму рятувало відвідувачів від специфічного запаху.
У розмовах з Вольском дослідниця інопланетної смердючки надала перевагу спілкуванню на загальні й гранично коректні теми. Вона також читала дайджести наукових досягнень археолога і висловила здивування, що вони жодного разу не зустрілися в коридорах Університету.
«Я б вас неодмінно запам'ятала, Алексе», — сказала вона, освітлюючи бездоганною посмішкою блідий екран монітора.
«А я тим більше, докторе Вей», — відповів він їй тоді, намагаючись доскочити такого ж ґламурного сяяння. Хоча й дуже сумнівався, що прекрасна й осяяна міжзоряною славою Ґвен Вей (цікаво, яка повна форма її імені — Ґвендолін, Гвінстер чи Гвінерва?) справді запам'ятала б його вельми стандартну зовнішність, зустрівши археолога десь між зграйками університетського планктону.
Марков натякнув, що ксенобіолога вважають довіреною особою і близькою подругою координатора управління «D» віце-адмірала Ланса Маккосліба. Управління «D» Служби Запобігання займалося захистом людства від шкідливих форм позаземного життя, і Вольск не побачив нічого дивного у тому, що керівник саме цього підрозділу Джи Тау тісно спілкується з одним із провідних спеціалістів з біології позаземних чудовиськ. Тим більше, що зовнішність провідного спеціаліста та рівень її сексуальності були, як на його смак, вартими уваги не лише якогось там «віце», але й одного із двадцяти трьох великих адміралів Імперії[10].
Коли контрактники перейшли із пасажирського відсіку човника до прозорої кишки транспортного коридору, Вольск опинився зовсім поряд із Вей. Виявилося, що вона не користується дезодорантами. Природний запах ксенобіолога виявився приємним, з легким відтінком чи то кориці, чи то репеленту, передбаченого гігієнічним набором офіцера-десантника.
«А чого ти ще очікував від адміральської коханки?» — запитання, яке він поставив собі самому, мало цілком риторичну природу.
— Алексе, й до чого ж це ти принюхуєшся, друже? — почув він баритон тіронійця.
— Кожна планета пахне інакше.
— Невже? Це має означати, що ти оце принюхуєшся до планети? Я правильно зрозумів? — у маленьких очах поліцейського прошмигнуло щось, схоже на веселу зацікавленість.
— Дізнавшись про запах, дізнаєшся про все, — підтвердив Вольск. Він саме роздивлявся транспортного робота. На Арпікрані всі роботи космодромного обслуговування пересувалися на членистих лапах, а тут все ще виробляли столітній ресурс допотопні колісні візки. Археолог поставив на візок свою валізу, а Ґвен поряд з нею — білий контейнер, прикрашений зірками і мечами — емблемами Джи Тау. Марков категорично не схотів розлучатися зі своїм багажем.
— Запахи бувають облудливими, Алексе — попередив він. — Складно пізнати за запахом щось нове, якщо, звісно, ти не професійний одоролог[11].
— Водорості, — сказала Вей.
— Водорості? — перепитав Вольск.
— Пахне водоростями. Вони тут розводять декілька різновидів для виробництва харчових синтетиків.
— На космодромі?
— Всю житлову зону обслуговує єдина система вентиляції. Місцеві не розподіляють повітря за контурами, економлять енергію і об'єми, — замість Ґвен Вей пояснив слідчий. — Напевно всі тутешні поселення просмерділи цими водоростями. Не Арпікран, зрозуміло… Бідність — страшна штука, Алексе.
— То це, як на вас, запах бідності?
— У нас на Тіронії така ж історія. І ще гірша. У нас вісім великих заводів молекулярного синтезу й такі ж суміщені вентиляційні контури. Іноді доводиться натягати маски і переводити житлові блоки на аварійне живлення. А резервне повітря утричі дорожче.
9
Глаймер (життєвий лічильник) — стандартний імплантант, який вживлюється при народженні людини чи виробництві клона й вилучається та архівується після смерті (демонтажу). Виконує роль «чорної скриньки» і фіксує всі реальні зміни в організмі протягом життя. Несанкціоноване видалення чи умисне пошкодження лічильника веде за собою позбавлення імперського громадянства і судове переслідування.
10
Див. Додаток 2.
11
Одорологія — галузь кримінології, яка спеціалізується на ідентифікації запахів.