Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
Своїх колеґ археолог побачив наживо лише під час посадки на «човник». До вильоту з Арпікрану їх готували кожного окремо, а на карантинній станції спілкування відбувалося винятково через TVC. І в ньому було більше дослідницької відстороненості, аніж бажання налагодити хоч якісь приятельські стосунки.
Поліцейський слідчий з Тіронії називався Рене Марков. Він, судячи з усього, зовсім не турбувався про косметичне маскування свого біологічного віку і вигляд мав цілком на свої п'ятдесят стандартних. Його рельєфне виразне вольове обличчя псували маленькі, рухомі й низько посаджені очі. Від цих очей на все довкола розбігалися хвилі занепокоєння. Погляд поліцейського ніби попереджував тих, котрі були поруч, плюс усі довколишні предмети: «Це вам тільки здається, що з вами все гаразд. Насправді все навколо дуже занедбане й усюди причаїлося зло». Марков мало розповідав про себе, але вже у першій TCV-розмові з археологом зумів детально розпитати його про дружину, друзів, університетських товаришів, а також про найближчі життєві плани. У спілкуванні тіронієць був простим і без понтів. Він багато жартував і з іронією згадував про свою небайдужість до дорогих звеселяючих напоїв.
З його слів Вольск зрозумів, що на Тіронії у Маркова залишилася дружина, двоє дітей і домашній працівник-клон, який жив з ними на правах члена сім'ї.