Конституційне право України
- Автор: Годованець Володимир
- Год: 2001
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Конституційне право України». Краткое содержание книги:
Для студентів і всіх, хто цікавиться питаннями конституціоналізму.
Суверенітет народу — це його повновладдя, закріплене державно-правовими актами (конституцією чи іншими законами), тобто володіння народом соціально-економічними та політичними засобами, які всебічно й послідовно забезпечують реальну участь усіх громадян в управлінні справами суспільства та держави.
Суверенітет народу здійснюється через систему владних структур різного рівня: центральних, регіональних, місцевих тощо. Він реалізується також у діяльності партій, суспільно- політичних організацій і рухів.
Виявом прямого народовладдя є закріплене конституцією загальне виборче право, участь народу у виробленні та прийнятті державних рішень шляхом загальнонародного голосування — референдуму.
Демократизм конституційного ладу означає насамперед існування необмеженої влади народу (як щодо її належності народу, так і щодо здійснення її народом).
Гуманізм конституційного ладу полягає в закріпленні Конституцією України такого порядку, який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, людини та громадянина, забезпеченні прав і свобод особи, їх гарантуванні.
Реальність і дійсність конституційного ладу — це наявність цього ладу де-юре і де-факто.
Системність конституційного ладу означає послідовність, логічність, всебічність і повноту закріплення в конституції основних інститутів суспільства та держави.
Теоретичні основи нової Конституції України й передбаченого та гарантованого нею конституційного ладу можна умовно поділити на три частини: надбання світової наукової конституційної думки, науки радянського державного (конституційного) права, української конституційної думки з часу проголошення незалежності України.
Наступність конституційного ладу України — це акумулювання того позитивного, що було в українському державотворенні, у державному й суспільному ладі України в минулому (у тому числі далекому).
Конституційний лад України містить елементи програмного характеру щодо розвитку держави, суспільства та їх окремих інститутів. Поряд із загальними йому властиві особливі принципи: здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6 Конституції); верховенство права (стаття 8); прямої дії норм Конституції України (стаття 8); визнання й гарантування місцевого самоврядування (стаття 7); судового захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина (стаття 8); органічності міжнародних договорів щодо національного законодавства України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою (стаття 9); єдиного громадянства (стаття 4); визнання української мови державною (стаття 10); цілісності й недоторканності території України (стаття 2); пріоритетного права власності українського народу на природні ресурси (стаття 13); захисту прав усіх суб’єктів права власності (стаття 13); непорушності права приватної власності (стаття 41); неприпустимості використання Збройних Сил України, інших військових формувань для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності (стаття 17); територіальної автономії окремих адміністративно-територіальних одиниць тощо (статті 133, 134).
Конституційний лад будь-якої країни зберігає свою непорушність і належним чином функціонує й розвивається лише тоді, коли він має надійні відповідні гарантії (нормативно- правові, організаційно-правові та ін.). Вони передбачаються зазвичай конституціями та законами. Природно, що й Конституція України передбачила й закріпила цілісну систему гарантів конституційного ладу. Основними з них є такі:
народ України;
Конституція України та закони України;
Українська держава в цілому;
Українська держава в особі її спеціалізованих інститутів (організацій, служб);
Верховна Рада України;
Президент України;
Кабінет Міністрів України;
інші органи виконавчої влади України;
Конституційний Суд України;
суди загальної юрисдикції;
Прокуратура України;
політичні партії та громадські організації;
засоби масової інформації;
територіальні громади та органи місцевого самоврядування;
міжнародні організації.
Отже, гарантами конституційного ладу є практично всі основні суб’єкти конституційно-правових відносин та інші елементи цих відносин. Названі гаранти є загальними для всього конституційного ладу. Поряд з ними Конституцією передбачаються гарантії для окремих інститутів конституційного ладу, насамперед державного й суспільного, прав і свобод людини та громадянина тощо.
Засади конституційного ладу України, які є вихідною точкою конституційного регулювання найважливіших суспільних відносин, викладені в розділі I Конституції, а також закріплені в багатьох конституційних законах. Так, у статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зафіксовано, що «місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України».
Стаття 1 Закону України «Про Збройні сили України» визначає, що «Збройні сили України призначені для збройного захисту незалежності, територіальної цілісності та недоторканності України». Перелік законів України, у яких закріплюються основи конституційного ладу, можна продовжити.
Тема 4
Конституційні основи державного ладу України
Основною складовою конституційного ладу є державний лад, який являє собою організацію (будівництво) і діяльність держави.
Конституційним, офіційним, легітимним вважається той державний лад, який передбачений і закріплений конституцією та реально існує. Він, як правило, найповніше визначається конституцією держави та найчастіше гарантується нею. Він є одним із найскладніших конституційних інститутів і несе найбільше суспільне навантаження.