Безкінечна війна
- Автор: Холдеман Джо
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Безкінечна війна». Краткое содержание книги:
А якщо, на додаток, кожна тактична операція відкидає бійця все далі і далі в майбутнє? Як раз за разом знаходити себе і своє місце у новому незвичному світі, який, дедалі все більш недружній?
Усього лише — сподіватися на солдатську удачу, яка проведе через сотні років війни, допоможе знайти любов і світ, в якому заслужений ветеран зможе відчути себе удома!
Роман «Безкінечна війна» визнаний класикою бойової фантастики. Він нагороджений престижними преміями «Х'юго» і «Неб'юла».
— Що сталося? — Я показав йому показники Сінгера.
Док вмів читать всі інші індикатори, не тільки термометр і тиск, тому деякий час обмірковував дані.
— Можу сказати тільки… що йому жарко.
— Чорт, я сам вам це міг би сказати, — пробурчав Сінгер.
— Може, нехай зброяр обдивиться його костюм. — У нас було два зброярі — вони пройшли мінітерміновий курс з конструкції боєкостюмів.
Я викликав Санчеса і наказав йому підійти до нас разом з інструментальною скринькою.
— Через пару хвилин, капрал. Ми тут тягнемо лист.
— Кинь його і давай швидко сюди. У мене з'явилося тривожне передчуття. Чекаючи зброяра, ми з доком оглянули костюм Сінгера.
— Ого — го, — сказав док Джонс, — подивись-но сюди — я зайшов з іншого боку і подивився. Дві пластини радіатора були погнуті.
— Що там? — Запитав Сінгер.
— Адже ти впав прямо на радіатор?
— Точно, капрал, це він. Щось погано працює.
— Думаю, він взагалі не працює, — сказав док.
Підійшов зі своєю валізою Санчес, і ми пояснили йому, що сталося. Він глянув на радіатор, вставив у гнізда пару контактних затискачів, і на індикаторі приладу в саквояжі висвітився ряд цифр. Не знаю, що вони означали, тільки там було вісім знаків після нуля. Почулося тихе клацання. Це Санчес включився на мою особисту частоту.
— Капрал, цьому хлопцеві кінець.
— Що? Ти не можеш полагодити цю штуку?
— Можливо, і зміг би. Але тільки, якщо б розібрав її. Але розібрати…
— Гей, Санчес? — Це заговорив Сінгер на загальній частоті. — Ти зрозумів, що з нею? — Він важко дихав. — «Клац».
— Спокійно, хлопець, ми розбираємося. Протримайся до збірки і герметизації бункера. — «Клац» — А тут не впораюся, потрібно його розібрати.
— У тебе ж є запасний костюм?
— Навіть два «безрозмірного» типу. Але де ж ми… як…..
— Так. Підігрій один костюм. — Я включив загальну частоту. — Сінгер, тобі доведеться поміняти костюм.
У Санчеса є запасний, але щоб ти міг переодягнутися, ми навколо тебе побудуємо будиночок. Зрозумів?
— Мгм.
— Дивись, ми зробимо коробку, а ти будеш всередині, і підключимо її до установки життєзабезпечення. І ти зможеш дихати, поки будеш переодягатися.
— Ніби як… трохи важкувато… для мене.
— Та ні, дивись, тобі буде потрібно тільки…
— Я в порядку, тільки дайте мені відпочити…
Я підхопив його під руку і потягнув до споруджуваного бункера. Його здорово похитувало. Док взяв його під другу руку, і ми вдвох утримували його від падіння.
— Капрал Хоу, тут капрал Мандела. — Хоу відповідала за життєзабезпечення.
— Провалюй, я зайнята.
— Зараз ми додамо тобі роботи. — Я змалював їй проблему. Поки її група поспішила переналаштувати СЖБ — нам були потрібні тільки повітропровід і нагрівач, — я наказав своїм людям притягти шматки пермопласту, з якого мав бути побудований ящик для Сінгера, і запасний костюм. Ящик повинен був виглядати на зразок величезної труни метр заввишки і шість метрів завдовжки.
Ми опустили запасний костюм на плиту, якій належало стати потім «труною».
— Ну давай, Сінгер, вкладайся. — Немає відповіді. — Сінгер, довгий. — Мовчання.
— Сінгер!
Сінгер не рушав з місця. Док Джоунс перевірив його індикатор. Він був в непритомності.
Шалено заметушилися думки. У ящику могла би поміститися ще одна людина.
— Допоможи — но мені. — Я взяв Сінгера під руки, а док взяв за ноги, і ми обережно поклали його в ногах біля запасного костюма.
Потім ліг я сам, вже на костюм.
— Так, закривайте.
— Послухай, Мандела, цим маю зайнятися я.
— Ідіть ви, док. Мій чоловік, моя робота. — Ну і видав же я. Вільям Мандела — герой космосу!
Пермопластову плиту поставили на ребро — в ній вже проробили два отвори для виведення і введення трубопроводів СЖБ і почали приварювати її до днища ящика. На Землі замість вузькоспрямованого лазерного променя використовується клей, але тут з рідин в наявності був тільки гелій, а він має безліч цікавих властивостей, за винятком клейкості.
Приблизно хвилин через десять нас вже «замурували». Я відчув, як завібрувала включена СЖБ, і запалив нашоломний ліхтар — перший раз за весь час з самого початку висадки на тіньовій стороні. Від світла перед очима затанцювали пурпурні плями.
— Мандела, це Хоу. Залишайся всередині костюма ще дві —три хвилини. Ми нагнітаємо гаряче повітря, але назад воно майже що тече.
Пурпурні цятки поступово зникли.
— Порядок, можеш вилазити, хоча там ще холоднувато. — Я розкрив костюм. До кінця він не розкрився, але я без особливих клопотів вибрався назовні. Поверхня костюма була ще досить холодною, достатньою мірою, щоб залишити на ній по шматку шкіри з долонь і сідниць, поки я вужем викручувався з нього.