Ключ від чужого замка

— Я радий за тебе, це вже відчутний крок вперед, — хихикнув Стоддард.

Але Норман ніяк на це не зреагував, наче й не помітив іронії.

— Але ж для нас це не плюс, а мінус. Адже все, що я можу тут, у Штатах, витлумачити як вимогу здорового глузду, буде так само трактоване і в інших країнах. А згода чи незгода з тим чи іншим положенням виллється потім у те, що прийнято називати громадською думкою.

— Нормане, давай не будемо змішувати божий дар з яєчнею, а розкладемо все по поличках. Твоя думка про здоровий глузд має принаймні два слабких місця: по-перше, ти доктор філософії, а у цих євангельських християн сім класів на брата — ми ж домовилися.

— Не жартуй, — докинув Черчілль.

— А по-друге, той, хто не хоче слухати, — не почує. В тім-то й річ, що радянське законодавство про культи аналізується нереєстрованими громадами не з позицій здорового глузду, а з ними самими вигаданої точки зору. Десь я бачив малюнок-жарт: двоє обурених людей стоять по обидва боки намальованої на асфальті цифри. Один з них доводить, що це шість, а інший — що дев'ять.

Стоддард перевів подих.

— А якщо без жартів, то, можливо, ти пам'ятаєш, що проти культів цих релігійних конфесій виступали спочатку не вчені-атеїсти, а лікарі: після того як «брати» хрестять своїх нових членів «святим духом», тобто доводять багатогодинними моліннями до релігійного екстазу, і люди починають щось горланити на «іномовах», надто багато надходило хворих у психіатричні лікарні. Це щодо здорового глузду. А в організації громадської думки все буде схоже на дитячу гру в слова. Пам'ятаєш, в слові щоразу треба міняти лише одну літеру, і за кілька разів ти одержуєш зовсім інше слово. Наприклад, була «коза», а потім «коса» — «роса» — «рота» — «нота».

— До чого тут гра?

— Не поспішай поперед батька… Громадській думці ми скажемо тільки те, що «коза» і «нота» пов'язані між собою, а всі проміжні стадії викинемо. Ти ж знаєш, у пропаганді логіка не завжди доцільна, тут головне якомога більше галасу, метушні. Нікому й на думку не спаде шукати якийсь логічний зв'язок, його знатимемо тільки ми. А коли подія подаватиметься не повністю, а частково, як нам буде вигідно, тоді можна не сумніватися, що цю штуку залюбки проковтнуть найвибагливіші гурмани.

— Я чудово розумію тебе, професоре. Мені подобаються твої міркування. Більше того, я сам…

— Не вважай мене повним бовдуром, Нормане. Я знаю, що перед тим, як мені зателефонувати, ти принаймні тиждень мордував своїх хлопчиків у Ленглі, котрі наговорили тобі сім мішків гречаної вовни і ще трохи.