Проби
- Автор: Монтень Мишель
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5105-9
- Переводчик: Анатоль Перепадя
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Проби». Краткое содержание книги:
Папа Юлій Другий послав був свого амбасадора до короля Англії з дорученням під'юдити його проти короля Франциска. Коли амбасадор виклав усе, що йому було доручено, англійський король у відповідь почав розводитися про труднощі, пов'язані з приготуваннями до війни з таким могутнім королем, як французький, і навів переконливі аргументи. Посол дуже недоречно зауважив, що і сам звернув на це увагу, і поділився своїми сумнівами з папою. Ці слова, що ніяк не збігалися з метою посольства — закликати англійського короля почати війну, заронили в тамтого підозру, яка згодом і справдилася: а саме, що амбасадор тягне руку за Францією. Про це він застеріг папу; майно невірного служника було конфісковано, а сам він заледве не наклав головою.
Розділ XI
Про віщування
Щодо оракулів, то, поза всяким сумнівом, вони почали втрачати свій вплив ще задовго перед пришестям Ісуса Христа. Як ми знаємо, ще Цицерон загадувався над причиною їхнього занепаду: Як так сталося, що в Дельфах уже не чути цих пророкувань, і не тільки в наш час, а вже віддавна нічого так не зневажають, як їх? Цицерон, Про ворожбу, II, 57.
Але ж до інших провістей: по нутрощах жертовних тварин (будова їхніх внутрішніх органів, на Платонову думку, теж може бути промовистою), по тому, як гребуться кури, по летові птахів (ми гадаємо, що певні птахи створені для ворожби, Цицерон, Про природу богів, II, 44), по перунах, по коритах річок (багато чого бачать гаруспики, багато чого передбачають авґури, багато чого пророкують оракули, багато чого віщують сни та всякі дивовижі, Цицерон, Про природу богів, II, 65) та по інших прикметах, на яких старожитні ґрунтували більшість як публічних, так і приватних починань, поки наша віра їх не скасувала. А проте і в нас збереглися деякі способи ворожби за зірками, за духами, за тілесними ознаками, снами та іншими речами; яскравий приклад нестримної цікавості нашої душі, жаждивої зазирнути в будущину, ніби їй не досить клопотів нинішніх:
Нащо, Олімпу владарю, тобі захотілось
Смертним до мук додавати зайву турботу —
З грізних ознак прочувати майбутні нещастя?
Хай налітає раптово, що ти їм призначиш,
Хай будуть люди сліпі до того, що жде їх,