Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
3. Принцип справедливості полягає в тому, що, з одного боку, держава, піддаючи засудженого покаранню, тим самим відновлює справедливість у суспільстві, яка була порушена вчиненим злочином, а з іншого — обсяг встановлюваних під час виконання конкретного покарання обмежень прав і свобод засудженого повинен бути адекватним ступеню його вини та суспільній небезпечності вчиненого злочину. Покарання повинно бути справедливим, позбавленим надлишкових каральних елементів і не може перевищувати меж, достатніх для виправлення засудженого. Цей принцип також знаходить своє втілення в тому, що при виконанні кримінальних покарань кожному засудженому гарантується рівність перед законом, судом та іншими правоохоронними органами незалежно від його майнового стану, походження, національності, ставлення до релігії та інших факторів. Відповідно до ч. 4 ст. 6 КВК України, засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особи засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки, мотивів злочину й поведінки засудженого під час відбування покарання.
4. Принцип рівності засуджених перед законом тісно пов’язаний з принципом справедливості. Підґрунтям його є конституційний принцип рівності всіх перед законом (ст. 24 Конституції України), а також Загальна декларація прав і свобод людини (ст. 7), Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими (ст. 6). Цей принцип закріплений у ст. 7 КВК України та виражається в єдиному правовому положенні осіб, які відбувають конкретний вид кримінального покарання або перебувають в однакових умовах відбування покарання у виправній установі, незалежно від національності, соціального положення, віросповідання та соціально-політичних, демографічних й інших ознак. Можливі відмінності у правовому положенні за ознакою статі, віку, стану здоров’я, наявності дітей, поведінки в процесі відбування покарання не можна вважати порушенням принципу рівності, оскільки створення спеціальних умов для окремих категорій засуджених зазвичай зумовлюється або специфікою їх фізичного чи психологічного стану, або потребою реалізації прогресивної системи виконання-відбування кримінальних покарань.
5. Принцип невідворотності виконання і відбування покарань означає безумовність виконання уповноваженими органами і установами покарання призначеного за вироком суду і безумовність його відбування засудженим та його обов’язок зазнати кару за вчинений злочин (статті 4, 9 КВК).
6. Принцип диференціації та індивідуалізації виконання покарання є похідним від таких принципів кримінального права, як диференціація та індивідуалізація кримінальної відповідальності. Диференціація виконання покарання полягає в тому, що до різних категорій засуджених залежно від тяжкості вчинених ними злочинів, злочинної діяльності в минулому, форми вини, поведінки в процесі відбування покарання застосовується каральний вплив у різних обсягах. Засуджені, відповідно до цього принципу, розподіляються на більш або менш однорідні групи з метою застосування до них відповідних вимог режиму і засобів впливу, а також для запобігання негативного впливу з боку осіб, які вчинили повторно злочини або засуджені за тяжкі злочини, на інші категорії засуджених. Один із методів диференціації виконання покарання — направлення їх для відбування покарання до різних органів і установ виконання покарань залежно від виду призначеного покарання, класифікація засуджених і розподіл їх по виправних колоніях різного рівня безпеки (статті 11—19, 92 КВК). Принцип індивідуалізації виконання покарання базується на обліку не групових, а індивідуальних особливостей особи засудженого, які враховуються при відбуванні ним покарання. Так, відповідно до ч. 4 ст. 7 КВК України, засоби виправлення і ресоцалізації засуджених застосовуються з урахуванням особистості засудженого, характеру і ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання. Крім того, залежно від поведінки засудженого під час відбування покарання йому можуть бути змінені умови тримання шляхом переведення до різних структурних дільниць у межах однієї виправної колонії (ресоціалізації, соціальної реабілітації або посиленого контролю) чи до виправної колонії іншого рівня безпеки (статті 94—101 КВК), що тягне за собою або збільшення обсягу його прав, або звуження його правового статусу.
7. Принцип раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки являє собою принцип поєднання методів переконання та примусу як загальнодержавних методів державного управління. Цей принцип проявляється в тому, що в процесі виконання і відбування покарання до засудженого застосовуються і каральні, і виховні засоби впливу. Даний принцип втілюється у зміні умов тримання засуджених, застосуванні до засуджених до різних видів кримінальних покарань заходів заохочення і стягнення, передбачених у статтях 67—68, 46, 82—83, 130, 132, 144—145 КВК України.