Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо
- Автор: Рослінг Ганс, Рослінг Уля
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7682-58-4
- Переводчик: Ірина Ємельянова
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо». Краткое содержание книги:
Але про цей щабель ви всі вже давно знаєте. Я впевнений, що якщо ви читаєте цю книжку, то ви живете на щаблі 4. Тож не потрібно описувати його, щоб ви мене зрозуміли.
Проблема в тому, що коли ви все життя прожили в умовах високого доходу, то зрозуміти шалену різницю між рештою трьома рівнями дуже складно. Людям, які перебувають на четвертому щаблі, доводиться добряче напружуватися, щоб не спотворити для себе реальність решти 6 мільярдів людей у світі. (Нині на цьому щаблі живе 1 мільярд людей).[1]
Я описав перехід від одного щабля на інший так, наче його проживає одна людина. Але це насправді не так. Щоб перейти з першого рівня до четвертого, часто одній родині потрібно прожити декілька поколінь. Однак я сподіваюся, що у вас тепер є чітке уявлення про життя людей на різних рівнях, відчуття можливості рухатися по рівнях як для індивіда, так і для країни, а насамперед — розуміння того, що існує не лише два види життя.
Людська історія почалася з того, що всі були на щаблі 1. За 100 тисяч років ніхто не піднявся аж дуже високо, а більшість дітей не вижили і не стали батьками. Лише 200 років тому 85 % світового населення все ще перебували на рівні 1, тобто жили в умовах крайньої бідності. Але сьогодні переважна кількість людей розмістилася на середніх щаблях — на 2 і 3, де стандарти життя відповідають тим, що були в Західній Європі й Америці в 1950-х. Такою ситуація залишалася багато років.
Інстинкт розриву дуже потужний. Уперше я читав лекцію працівникам Світового банку в 1999 році. Я розповів їм про те, що ярлики «розвинені країни» і «країни, що розвиваються» вже не актуальні, і ковтав меча. Керівникам Світового банку знадобилося ще 17 років і ще 14 моїх виступів, щоб нарешті оголосити на широкий загал, що вони більше не послуговуватимуться термінами «розвинені країни» і «країни, що розвиваються», і розділятимуть світ на чотири рівні доходу. ООН та більшість інших світових організацій цього й досі не зробили.
Так чому ж хибна концепція розриву між багатими й бідними така живуча?
На мою думку, тому, що люди схильні до двоїчного мислення, базової потреби розділяти все на дві ледве не протилежні групи, між якими — порожнеча. Ми обожнюємо дихотомію. Добро проти зла. Герої проти злодіїв. Моя країна проти решти. Розподіл світу на дві протилежні сторони — це так просто й інтуїтивно, а також так драматично, оскільки вказує на наявність конфлікту. І ми це робимо без роздумів, повсякчас.
Журналісти добре знають про це. Свої оповіді вони одразу представляють як конфлікти між двома протилежними людьми, групами, думками. Вони надають перевагу історіям про надзвичайну бідність і мільярдерів, а не історіям про те, що більшість людей помалу волочиться в напрямку кращого життя. Журналісти — це оповідачі. Так само, як і люди, які створюють документальне кіно й узагалі кіно. Документальні фільми протиставляють тендітну особистість великій і злій корпорації. Блокбастери показують, як добро воює проти зла.
Інстинкт розриву примушує нас вигадувати розподіл там, де насправді є плавний перехід, різноманіття, бачити різницю там, де є взаємопроникнення і схожість, відчувати конфлікт там, де насправді є згода. У нашому списку він стоїть на першому місці, оскільки всі до нього звикли, він дуже поширений і докорінно спотворює дані. Якщо ви подивитеся новини або зайдете на сайт будь-яких лобістів, то дуже швидко натрапите на історії про конфлікт між двома групами або фрази на зразок «наростання розриву».
Є три загальні застережні ознаки того, що хтось розповідає вам (або, можливо, ви самі собі науявляли) задраматизовану історію з протилежними сторонами й запускає в роботу інстинкт розриву. Ми називатимемо їх порівняння середніх показників, порівняння крайніх показників та погляд згори.
Ви все усереднюєте. Будь ласка, не ображайтеся на те, що я говоритиму. Я люблю середні значення. Вони швидко передають потрібну інформацію, часто вказують на щось корисне, а сучасні суспільства не можуть без них функціонувати. І ця книжка не з’явилась би без них: у виданні багато середніх значень. Але будь-яке спрощення інформації може вводити в оману, і середні значення не виняток. Вони обманюють тим, що приховують діапазон (спектр і різницю в цифрах) за простими числами.
1
Звичайно, якщо ви живете на щаблі 4 й маєте родичів, які перебувають на рівнях 2 або 3, то напевно знаєте, як саме виглядає їхнє життя. Якщо це так, можете пропустити цей розділ.