Пригоди Вернера Гольта
- Автор: Нолль Дитер
- Год: 1961
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Юрій Михайлюк
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Пригоди Вернера Гольта». Краткое содержание книги:
Радянським читачам відомі його книги «Старе й нове», «Мадам Перлон», «Сонце над водами». Роман «Пригоди Вернера Гольта», написаний у 1960 році, був удостоєний премії імені Генріха Манна. Цікаво і захоплююче розповідає письменник про німецьку молодь, одурманену чадом фашизму, про її боротьбу, тривоги, сумніви, кохання, про пошуки нових шляхів у житті…
Роман «Пригоди Вернера Гольта» є великим творчим успіхом молодого письменника. Як і більшість героїв його роману, він народився в 1927 році, брав участь у другій світовій війні, пережив усі її страхіття…
Гольт пішов до гармати «Берта». А коли десь біля сьомої години пролунав сигнал «Приготуватися до бою!», він уже зовсім опанував собою. Вольцов відкликав його вбік.
— Мені довелося давати деякі свідчення, — сказав Гольт. — Але це нецікаво і ніякого відношення до нас не має.
— Ну що ж, гаразд, — погодився Вольцов.
По небу пронісся, як завжди, ранковий літак-розвідник, що тримав курс у південні райони Німеччини. Потім потяглися з’єднання бомбардувальників, вони скинули свій вантаж на Бремен. Десь годині об одинадцятій прийшло повідомлення: «Великі з’єднання винищувачів летять у напрямі Кельн — Ессен». Підгрупа попередила, що можливі атаки на бриючому польоті. Всі ці дані Гольт відразу ж передав далі. Вольцов і Гомулка намагалися заспокоїти сілезців, які від самої згадки про атаки на бриючих польотах панікували. З Дорстена, Гальтерна й Люнена надійшли звістки про напад на бриючому польоті на різні об’єкти, в тому числі й на зенітні батареї. Феттер помінявся місцем з одним сілезцем і став до механізму горизонтальної наводки. Вольцов зняв з голови помітну здалеку білу пов’язку і насунув на поранений лоб каску. З Реклінггаузена і Дінслакена повідомили про атаки на бриючому польоті, а потім це ж саме передали з Мерса, Крефельда і Дюссельдорфа.
— Зараз вони будуть тут! — сказав Гольт.
Готтескнехт подав команду:
— Всім в укриття!
— Я здохну, а палитиму по них з близької дистанції! — вигукнув Вольцов.
Прилетіли. Вдарили з неба, з шаленою швидкістю пронеслися над горизонтом, низько-низько. Вдалині здійнявся вгору велетенський стовп полум’я.
— Нафта! — крикнув Вольцов. — Це в Гельзенкірхені горить нафтоперегінний завод!
Десь поблизу обізвалася батарея важких гармат і знову змовкла. Гримала двадцятиміліметрова зенітка. Ланка одномоторних машин, що налетіли з півночі, ринула прямо на батарею. Вони приглушили мотори і спустилися так низько, що, пролітаючи понад ліском, мало не зачіпали верховіття дерев. Вертаючи назад, за другим заходом вони скинули бомби, а потім ракетами з бортової зброї обстріляли командний пункт і вогневі позиції гармат. Це були три «мустанги». Вони, мов шалені, з страшним ревом кружляли над батареєю.
Дві гармати вели вогонь з близької дистанції. «Цезар» після двох-трьох пострілів замовк. «Берта» продовжувала безладно відбиватися. Штурмовики, кружляючи, раз по раз атакували вогневу позицію гармати. Хтось з сілезців упав на станину, Вольцов відтяг його вбік. Він безугавно заряджав і смикав за спуск. Раптом Феттер звалився зі свого сидіння біля поворотного механізму, і «Берта» замовкла. Штурмовики швидко набрали висоту і зникли.
Гольт і Гомулка кинулись до Феттера. Осколок поцілив у каску, але не пробив її. Феттер незабаром опритомнів.
— Ти, друже, всіх нас переживеш! — пожартував Вольцов. Він перевернув сілезця на спину і накрив брезентом.
Гомулка зняв каску і сказав:
— Як бачите, нам саме час іти у відпустку!
Гольт передавав:
— «Велике з’єднання ворожих літаків з району Бремена повернуло на південний захід. Можливе бомбардування Вестфаль-ської області».
Гомулка знову одяг каску. Вольцов погнав до гармати занепалих духом сілезців. Десь північніше вели вогонь важкі зенітки. Феттер, тримаючись за голову, забився в куток.
— Гайда до гармати, — крикнув Вольцов, — у нас тільки троє підносять боєприпаси!
Бомбардувальники полетіли на північний захід і скинули бомби на Дуйсбург. Батарея вела вогонь. Десь о третій дня стан тривоги було знято, та через годину знову прилетіли розвідники, а за ними хвиля за хвилею повалили бомбардувальники, потім — цілі з’єднання винищувачів і знову бомбардувальники. Протягом тридцяти шести годин хлопці не відходили від гармати. Нарешті настав перепочинок на кілька годин.
— Так воно й буде, — похмуро сказав Гомулка. — Дедалі гірше, кінця й краю цьому не видно.
Гольт промовчав.
14
Вони жили тепер вчотирьох у маленькій кімнатці, поки Готтескнехт не заходився переселяти. Барак обслуги «Берти» звільнили для нового поповнення, яке мало ось-ось прибути.