Сицилієць
- Автор: Пьюзо Марио
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-5779-5
- Переводчик: О. Оксенич
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Сицилієць». Краткое содержание книги:
— Так, — зголосився Майкл. — Усе вже влаштовано. Тільки маю тобі дещо сказати: Стефан Андоліні вчора не приїхав по професора Адоніса, як обіцяв. Професор дуже переживає.
Пішотта вперше насторожився. Тоді знизав плечима.
— Коротунові завжди не щастило, — сказав він. — Тепер прощаємося до наступного світанку.
Він узяв Майкла за руку, і Майкл імпульсивно мовив:
— Поїхали з нами до Америки.
Пішотта похитав головою.
— Я все життя прожив на Сицилії, і я любив своє життя. Тож і помру на Сицилії, якщо так треба. Але я тобі вдячний.
Майкла на диво зворушили ці слова. Він заледве знав Пішотту, але відчував, що цього чоловіка ніколи не вдалося б відірвати від землі та гір Сицилії: він був надто палкий, надто кровожерливий; його голос, його забарвлення — усе це було сицилійське. Він не довірився б чужій землі.
— Я проведу тебе через ворота, — сказав він.
— Ні, — відмовився Пішотта. — Маємо лишити нашу зустріч у таємниці.
Коли Пішотта пішов, Майкл до світанку лежав у ліжку, неспроможний заснути. Нарешті він зустріне Турі Ґільяно, і вони разом попрямують до Америки. Йому було цікаво, якою людиною виявиться Ґільяно. Чи відповідатиме він своїй легенді — такій фантастичній, що вона підкорила весь острів і вплинула на історію нації? Він підвівся, прочинив віконниці. Нарешті настав світанок, і Майкл дивився, як сонце піднімається небом, лишаючи золоту доріжку на воді, і по цьому широкому променю світла котиться до пристані моторний човен. Корлеоне поспішив до пляжу привітати Пітера Клеменцу.
Вони разом поснідали, Майкл розповів йому про візит Пішотти. Клеменцу наче й не здивувало те, що він зміг пробратися на віллу під охороною.
Решту ранку вони провели, плануючи зустріч із Ґільяно. За віллою можуть спостерігати, шукати чогось незвичного, і колона автомобілів точно приверне увагу шпигунів. До того ж за Майклом, безперечно, стежитимуть. Так, сицилійська таємна поліція під проводом інспектора Веларді не втрутиться, але хтозна, яка зрада може чекати на них?
Завершивши планування, вони пообідали, і Майкл піднявся до себе трохи поспати. Він хотів бути свіжим цієї довгої ночі. Пітер Клеменца мусив подбати про всі інші деталі: віддати накази своїм людям, влаштувати транспорт і розповісти про все братові, донові Доменіку, коли той повернеться додому.
Майкл зачинив віконниці, ліг у ліжко. Тіло його було напружене, і заснути не вдавалося. Протягом наступної доби може статися чимало поганого — йому передчувалося щось таке. Але зрештою його зморив сон — у ньому він повертався додому, на Лонг-Айленд, мати з батьком зустрічали його біля дверей, і його довгому вигнанню прийшов кінець.
Розділ 26
На сьомий рік розбійництва Турі Ґільяно знав, що мусить покинути своє гірське королівство й тікати до Америки, у якій його понесено, тієї Америки, про яку йому так часто розповідали батьки, коли він був малий. До дивовижної землі, де є справедливість для бідних, де уряд не плазує перед багатіями, де сицилійці без копійки за душею можуть розбагатіти чесною тяжкою працею.
Наполягаючи на своїх дружніх почуттях, дон Кроче зв’язався з доном Корлеоне в Америці, щоб допомогти врятувати Ґільяно й дати йому притулок. Турі чудово розумів, що дон Кроче діє у своїх власних інтересах, але знав, що варіантів у нього мало. Його влада закінчилася.
Нині вночі він рушить у подорож — зустрінеться з Аспану Пішоттою, а тоді довіриться американцеві Майклові Корлеоне. Він залишить ці гори, які давали йому притулок сім років. Залишить своє королівство, свою владу, свою родину, всіх своїх товаришів. Його армія тане; у нього забрали гори; його захисників, народ Сицилії, розбив спеціальний загін полковника Луки. Якщо він залишиться, то може й переможе кілька разів, але остаточна поразка буде неминуча. Нині вибору він не має.
Турі Ґільяно повісив на плече лупару, узяв свого автоматичного пістолета й рушив у довгу подорож до Палермо. На ньому була біла сорочка без рукавів, на ній — шкіряна куртка з великими кишенями, повними зброї. Він не поспішав. Годинник показував дев’яту, і, попри сором’язливе світло місяця, у небі досі лишилися сліди сонячного сяйва. Йому загрожували патрулі Загону спеціального призначення для боротьби з бандитизмом, утім Ґільяно простував без страху. З роками він набув здатності ставати невидимим. Сільський народ укривав його своїм плащем; якщо попереду чатували патрулі — йому доповідали, якщо він був у небезпеці — його захищали, ховали у своїх будинках. Якщо хтось нападав на нього, вівчарі й фермери збиралися під єдиним прапором. Він був їхній герой, вони ніколи не зрадили б його.