Мерзенна сила

— Розумніші за людиноподібних мавп? — недовірливо перепитав Марк. — Тоді їм, мабуть, зовсім не далеко до людей.

— Ви неправильно мене зрозуміли. Коли я сказав, що вони знаходяться на вищому рівні, ніж тварини, то, ясна річ, зараховував до тваринного світу і людину — тварину, яка сягнула найвищого поступу. Макроби розумніші за людей.

— Чому ж тоді ми з ними ніколи не спілкувалися?

— Спілкувалися. Але колись таке спілкування відбувалося нерегулярно, йому перешкоджали різні упередження. Поза тим, людина перебувала тоді на такому низькому ступені інтелектуального розвитку, що спілкування з нею не становило для макробів особливого інтересу. Та хоч спілкувалися вони з нами мало, впливу з їхнього боку ми зазнавали вельми глибокого. На нашу історію, наприклад, вони вплинули значно сильніше, ніж мікроби, хоч ми цього впливу, звісно, не помічали — так само, як і впливу мікробів. У світлі того, що нам відомо тепер, весь життєпис людського роду треба просто переписати. Історики навіть не підозрюють про справжні причини всіх вирішальних подій в історії; саме тому історія так ніколи і не стала справжньою наукою.

— Я краще сяду, якщо ви не заперечуєте, — сказав Марк і знову всівся на підлозі. Фрост натомість так і залишився стояти, неприродно випроставшись та витягнувши по швах руки. Час від часу він у лад своїм словам кивав головою, а ще вряди-годи зблискував якимись аж надто білими зубами.

— Артикуляційний апарат і мозок, які колись належали Алькасанові, — вів далі професор, — стали своєрідними провідниками, за допомогою яких макроби тепер регулярно спілкуються з людьми. Не можу сказати, що це наш винахід; ідея, звісно, належить їм. Товариство, до якого вас, можливо, буде залучено, має на меті забезпечення співпраці між обидвома видами, і це вже поставило людство в цілковито нове, незнане досі становище. Ви самі переконаєтесь, що зміни, на порозі яких ми стоїмо, будуть значно вагомішими, ніж, приміром, перетворення мавпи в людину. Радше їх можна порівняти з появою на Землі органічного життя.

— Отже, ці організми налаштовані до людей приязно? — запитав Марк.

— Якщо ви поміркуєте бодай хвилину, — сказав Фрост, — то й самі зрозумієте, що це запитання має сенс хіба на рівні мислення абсолютно примітивного і вульгарного. Приязнь — наслідок хімічних реакцій; те ж саме можна сказати і про ненависть. Обидва ці почуття властиві організмам нашого типу. Перші ж кроки на шляху до контактів із макробами покажуть, що для того, аби такі контакти підтримувати, треба позбутися всіх без лишку суб’єктивних емоцій, і тільки тоді, коли ви розпочнете це робити, вам стане зрозуміло, що багато з того, що ви вважаєте своїми думками, насправді є лише побічним продуктом діяльності ваших кровоносних судин і нервових тканин.