Енеїда [Aeneis - uk]

383] В час той, як смерть розсівав над рівнинами Турн переможний, 384] Вірний Ахат, і Мнестей, і з ними Асканій Енея, 385] Кров’ю облитого, в табір приводять, а він за собою 386] Ноги заледве волік, підпираючись списом довжезним. 387] В люті стрілу він заломану пробує видобуть з рани 388] Й просить, щоб, як тільки можна, скоріш подали йому поміч, 389] Щоб розтяли йому рану мечем і до глибу розкрили 390] Сховок стріли і щоб знову негайно пустили до бою. 391] Вже десь знайшовся Япіг, син Іаса, з усіх наймиліший 392] Фебові, й той, в превеликій до нього любові, умінням 393] Обдарував його радо своїм, давши дар віщування, 394] Й гру на кіфарі, і стріли швидкі. Щоб продовжити далі 395] Батькові дні його віку останні, він вирішив силу 396] Зілля і вміння лікарське пізнати і тихій, без слави, 397] Праці віддатись[445]. Еней, зіпершись на спис величезний, 398] Стогнучи тяжко, стояв. Юнаки позбігались до нього, 399] Був біля нього й Іул посмутнілий. Але їхні сльози 400] Не зворушили його. А старець тим часом, напнувши 401] Й підперезавши свій плащ за звичаєм давнім пеонським[446], 402] Довго рукою цілющою й Фебовим зіллям могутнім 403] Пильно трудивсь, і марно стрілу правицею в рані 404] Він ворушив, і сильними марно старався кліщами 405] Вістря вхопить — не щастило ніяк. Аполлон не схотів-бо 406] В поміч прийти. А в битві на полі чимраз жахливіше, 407] Ближче все й ближче нещастя, туман уже небо вкриває, 408] Видно вже вершників близько, і стріли густим уже градом 409] Сиплються в табір. Вже неба сягають розпачливі крики 410] Тих, що бороняться, й тих, що в завзятім бою загибають.