Чінгісхан
- Автор: Ян Василий Григорьевич
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- ISBN: 5-301-00909-5
- Переводчик: Анатолій Шиян
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Чінгісхан». Краткое содержание книги:
— Великий каган повеліває! З повагою слухайте!
Всі воєначальники разом підвелись. Бачачи це, схопилася й решта татар. Начальники і за ними воїни всього табору попадали на землю ницьма.
Підвівши голову, вони кричали:
— Великий каган наказує! Ми підкоряємось!
Субудай-багатур вів далі:
— Єдиний і непереможний начертав такі слова: «Коли одержите листа, повертайте назад морди коней. Приїжджайте на курултай[162] обговорити підкорення всесвіту. Бог на небі, каган — божа сила на землі. Печать повелителя схрещення планет, владики всіх людей».
Субудай обвів поглядом схилені до землі спини монголів і підняв руку.
— Тепер говоритиму я!.. Мене слухайте!
Всі випростались і, стоячи навколішках, затаївши дух, дивилися на «барса з відгризеною лапою».
— Сьогодні ми ще потішимось, а завтра, коли зійде сонце, ми всі рушимо назад до золотої юрти нашого владики. Хто забариться, — буде задушений!
Всі воїни завили від радості і, знову сівши, з криками й піснями продовжували бенкетування.
Вранці другого дня, помолившись сонцеві і воздавши йому жертву кумисом, монголи сіли на коней. Вони гнали гурти худоби і обшарпаних, знесилених полонених. Запряжені биками вози з награбованим добром і з тяжко пораненими монголами нестерпно зарипіли на весь степ і зникли в хмарах куряви. Поперед монгольського війська їхав Субудай-багатур. Він віз у торбі голову київського князя Мстислава Романовича, його сталевий з позолотою шолом і нагрудний золотий хрест на ланцюжку. Вкрите шрамами забруднене грязюкою обличчя Субудая кривилося, — це він так посміхався, уявляючи собі, як він покладе свою дорогоцінну торбу перед золотим троном «потрясателя всесвіту» Чінгісхана непереможного…
Позад війська їхав з своєю сотнею розвідників похмурий Джебе-нойон. Він не віз ніякої здобичі і тягнув сумну, як виття вітру, пісню про голубий Керулен, золотий Онон і про широкі степи монгольські…
Монголи попрямували на північний схід до ріки Ітіль і далі через південні відроги Уралу до рівнин Хорезму. Кипчацький степ звільнився від грізного війська монголів і татар. Вони зникли так само раптово й незрозуміло, як прийшли. Після їхнього відходу деякі кипчацькі племена повернулися до своїх спустошених кочовищ, інші перекочували в угорський степ й до пониззя Дунаю. Тоді і кипчацькі, і руські князі думали, що татари ніколи більше не повернуться, і проводили день за дцем, як і раніш, у сварках і розбраті, не готуючись до нової війни і не підозрюючи, що Чінгісхан задумав новий, ще більш страхітливий набіг на захід…
Частина четверта
КІНЕЦЬ ЧІНГІСХАНА
Розділ перший
ЧІНГІСХАН НАКАЗАВ ПОВЕРНУТИ КОНЕЙ
Після сміливої втечі султана Джелаль ед-Діна Чінгісхан послав випробуваних полководців Балнойона і Дурбай-багатура до Індійської країни в погоню за султаном.
Вони помчали різними шляхами, але не знайшли його слідів. Учиняючи по дорозі погроми, монголи спалили міста, якими володіли союзники Джелаль ед-Діна хани Аграк і Азам-Мелік.
Заготувавши плоти і навантаживши їх катапультами і круглим камінням, придатним для метання, монголи спустили плоти вниз річкою Сінду і прибули до міста Мультана. Там вони почали обстрілювати це багате місто з каменеметальних машин. Неприступні стіни, індійські війська, що весь час прибували, і нестерпна спека примусили одягнених в овечі шкури монголів припинити облогу і повернутися в гори до Чінгісхана.
Великий каган ховався від спеки серед високих гірських хребтів у селищі, оповитому хмарами, і начебто забув про всі військові справи. На вечірніх бенкетах Чінгісхан слухав казкарів і співачок, які співали перських і китайських пісень. Нові танцюристки, які нещодавно прибули після двох років подорожі з китайської столиці, виряджені в золотисте шовкове вбрання, бігали по темно-лілових афганських килимах. Вони показували мистецтво танцю, розмахуючи довгими рукавами, наслідуючи політ ширококрилих птахів, або, звиваючись у клубки, як змії, розкручувались і кружляли в хороводах.
162
Курултай — рада найзнатніших феодалів правлячого роду. Присутні були також головні воєначальники. Простих монголів на курултай не допускали.