Безслідний Лукас
- Автор: Загребельный Павел Архипович
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: «Радянський письменник»
- ISBN: 5-833-00051-4
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Безслідний Лукас». Краткое содержание книги:
У центрі уваги письменника молодий американський учений Лукас, який виношує ідею посилення розумового потенціалу людства, використовуючи весь історичний спадок і найновіші досягнення науки і техніки.
На кошти приватного фонду в супроводі його представника містера Ора Лукас здійснює подорож в країни, де колись зароджувалася цивілізація. Коли учений повертається додому, на нього чекає страшна несподіванка: приватний фонд виявляється замаскованою організацією військового відомства, ідею Лукаса хочуть використати «яструби» з Капітолійського пагорба на зло людству і всій планеті. Лукас безслідно зникає, та ідеї, надто коли вони осяяні високою метою, не зникають ніколи.
— Здається, ми з вами вже мали розмову на цю тему, — нагадав йому Лукас. — Ви вже пробували мене звабити — я не піддався, відтоді мої погляди й наміри не змінилися. Поки й живий, я не забрудню своїх рук участю в злочинних діях проти самої ідеї життя. Невже це так тяжко збагнути!
— Злочинні дії проти!.. А хіба винахідник заліза міг передбачити, що з цього металу стануть виготовляти мечі й стріли? А колесо? Хто міг здогадатися, що саме воно помагатиме перевозити величезні армії для загарбання цілих країн і загони поліції для придушення демонстрацій? Візьмемо вогонь. Ким сьогодні слід вважати Прометея? Найбільшим благодійником, який зігрів людство, чи найстрахітливіщим злочинцем, що приніс на землю згубу вибухів, пожеж і загрози всезагального понищення? Наукові ідеї не можуть бути однозначно благородними. Все залежить від того, в чиїх вони руках. І ось тут нарешті ми підійшли до суті справи. Всі ці наші балачки, як я бачу, не варті затяжки сигаретою.
— Я б цього не сказав, — трохи подивовано глянув на Хантера Лукас. — Хіба ми не з’ясували, хто є хто і які погляди в кожного з нас.
— Чорта пухлого ви з’ясували! Я просто відкрив ваші заспані очі на те, що відбувається довкола, але це зовсім не означає, ніби я теж по вуха в усіх отих нечистотах! Я ж вам сказав: я тільки посередник!
— А фонд «Імансипейшн» теж посередник?
— Чому б і ні?
— Посередник між Пентагоном і наукою?
— Хто вам це сказав?
— Але ж ви самі вербували мене для Стенфордського інституту досліджень, де три тисячі куплених мізків силкуються, здається, не над новими моделями дитячих сосок?!
— Я вам вже пояснив, що фонд «Імансипейшн» має там кілька своїх стипендій. Ми маємо стипендії і в Ліверморській лабораторії, і в Гудзонівському інституті, і в корпорації РЕНД, в групі ТЕМПО, в корпорації «Аероспейс».
— Можете далі не пояснювати! Я знаю всі програми цих фабрик військової мислі. Бомби, ракети, промені смерті для ведення зоряних війн. Сімнадцять варіантів ядерного нападу на випадок тотальних війн і одинадцять ймовірних наслідків такого нападу. Посібники для масового вбивства: як його запланувати, як здійснити, як уникнути за нього кари, як виправдатися перед світовою громадською думкою. Або ще таке: регулювання кількості населення з допомогою атомного забруднення. Яка розкішна термінологія! Досить таке почути, щоб зненавидіти всіх людей, які там працюють і ганьблять саме поняття науки. Хіба то наука? Просто — гарантоване забезпечення війни. ГЗВ. Ви не чули про таку абревіатуру?
— Ну, ну. — Хантер благодушно мружився від світла настільної лампи. — Здається, ми вже можемо обійтися без цього набридливого пристрою. Надворі ранок, і можна будити чарівну місіс Олсон, щоб запропонувати їй комбінований сніданок-обід. Як у вас щодо апетиту, містер Лукас?
— Я снідаю пізно або взагалі не снідаю.
— Треба їсти, щоб жити. Містер Олсон, чоловік нашої незрівнянної Рене» висловлюється трохи категоричніше: все наше життя — не що інше, як пожирання. Не з’їси ти — з’їдять тебе.
— Містер Ор, згадується мені, казав, що це слова чоловіка одної з його трьох тіток.
— Три тітки містера Ора? — Хантер зареготав. — Звідки ви це взяли?
— Він сам казав. І без кінця наводив мені слова чоловіків цих тіток. Життєві афоризми.
Хантер вхопився за живіт.
— Доктор Ор і три тітки! Та він же круглий сирота!
— Ще він хвалився трьома доньками.
— Трьома… донь..? Помру від сміху. Доктор Ор ніколи не був одружений!
Лукас обурився.
— Тоді навіщо ж він дурив мені голову?
— Для містифікації! Доктор Ор великий містифікатор. Все його життя — це суцільний камуфляж. Він, як змія в піску: лежить скручена, злившись з поверхнею, а коли треба — розпростується і вдаряє, мов смертельний зблиск лазера! Геніальний чоловік! І рідкісний, як американський кондор. Кажуть, на волі їх збереглося не більше десятка. Зате в зоопарках — двадцять штук. Фонду «Імансипейшн» можна тільки позаздрити, що він має в своїй золотій клітці такого рідкісного птаха, як доктор Ор.
Лукас без особливого ентузіазму слухав цей химерний панегірик нікчемному чоловічкові, якого він досить добре вивчив за час подорожі.
— А щодо американських фабрик мислі, — несподівано повернувся до перерваної розмови Хантер, — то ви судите про них надто однозначно. У мене — трохи інші відомості про їхню діяльність, і я можу стверджувати, що це надзвичайно гуманні установи.